1. Главная
  2. Книги
  3. Руданський Степан Васильевич
  4. Співи
  5. Страница 2
Выбрать главу

8 июля

ПАВЛО АПОСТОЛ

Україно-Україно, Що ти за то да­ла, Що ста­ро­го Апос­то­ла Гетьманом об­ра­ла? Ук­раїно-Україно, Що ти зап­ла­ти­ла, Що до се­бе та Пет­ри­ка Ти так при­хи­ли­ла? Україно-Україно, Що то з мос­ка­ля­ми, Що пос­ланці по­вер­та­ють До те­бе з да­ра­ми? І за ни­ми Ли­зо­губ нас, Чарниш, Жу­ра­ковський? І чим же так при­хи­лив­ся До них цар мос­ковський? Не пи­тай­те, добрі лю­ди, Каже Ук­раїна: Колись бу­ла в Мос­ков­щині Тяжкая го­ди­на. Колись бу­ла в Мос­ков­щині Тяжкая го­ди­на: Петро су­див ца­ре­ви­ча, Су­див сво­го си­на. І про­сив­ся син Пет­ро­вий А Пет­риків та­то, І бу­ло там се­на­торів Багато-багато; Але жо­ден не по­ду­мав За нього обс­та­ти, Не смів жо­ден про­ти ка­ри Голосу по­да­ти. Їдна тілько Ук­раїна За нього обс­та­ла, Їдна тілько Ук­раїна Голос свій по­да­ла. І був гетьман в Пет­ро­полі, Як Пет­рик вінчав­ся, І до гетьма­на ста­ро­го Петрик обізвав­ся: "Спасибі вам, добрі лю­ди, Що ви сер­це ма­ли, Що ви в кровлі мо­го батька Рук не по­ка­ля­ли. За то те­пер і гетьма­на Я вам поз­во­ляю, За то те­пер і пра­ва вам Давні по­вер­таю!
 І чо­го лиш бу­де тре­ба, Просіть, добрі лю­ди, Усе для вас я учи­ню, Усе для вас бу­де!" І по­дя­ку­вав Апос­тол, Назад по­вер­тає Та й до ца­ря, до Пет­ри­ка, Послів по­си­лає, Посилає до Пет­ри­ка, Просить ми­лость ма­ти: Позволити поспільную Старшину об­ра­ти.
Не пе­ре­чить доб­рий Пет­рик, Зараз поз­во­ляє. Не че­кає і Апос­тол, Зараз оби­рає. І Ли­зо­губ став обоз­ним І за­раз до діла; У судці пішов Кан­ди­ба І сот­ник Забіла; В пи­сарі пішов Тур­новський, Па­нич чи по­по­вич, В оса­ули пан Ли­сен­ко І пан Ма­нуй­ло­вич; І поспільнії хо­рунжі - Горленко-бунчужний, А в поспільнії бун­чужні Борозна не­дуж­ний. І підняв на но­ги гетьман Слабу Ук­раїну І ще чо­гось до Пет­ри­ка Іде в Мос­ков­щи­ну. Аж там Пет­рик по­ми­рає, Ган­на нас­ту­пає, Во­на ж уже Ук­раїну Не так при­гор­тає. Вона тілько Апос­то­ла В очі при­гор­тає, А за очі трид­цять ти­сяч Людей ви­ма­гає. І підня­лось трид­цять ти­сяч З пол­ков­ни­ком Танським, Пішлі, бідні, з Ук­раїни В сте­пи ба­сур­манські. І підня­лось трид­цять ти­сяч, Та усі чу­баті, Пішли в сте­пи ба­сур­манські Вали ви­си­па­ти. І підня­лось трид­цять ти­сяч Ще до схо­ду сон­ця, Висипають вал від До­ну До са­мо­го Дон­ця. На дру­гий рік трид­цять ти­сяч Свіжих по­си­лає, А торішніх трид­цять ти­сяч Назад по­вер­тає. На третій рік із Польшею Бійка роз­по­ча­лась, Щоб від естів і від курів Польща відцу­ра­лась; Бо лю­бов­ник Ган­нин Бірон Став її про­си­ти, Щоби йо­го у тих Ку­рах Князем ізро­би­ти. І по­ча­лась тая бійка, Військо зне­ма­гає… Тоді гетьман за­по­рож­цям Стиха про­мов­ляє: "Покидайте, - ка­же, - хлопці, Турецькі гра­ниці Та давнього собі місця Просіть у ца­риці…" І про­сяться у ца­риці, Цариця прий­має І бу­ла­ву, бун­чук, пер­нач, Хоруг по­си­лає. І ка­же їм, за­по­рож­цям, На вра­жую ка­ру, Заселити два Ко­да­ки І річку Са­ма­ру. А тим ча­сом в Білій Церкві Каже при­сяг­ну­ти Та у Польшу з ота­ма­ном На час за­вер­ну­ти. І пігна­лись за­по­рожці З Білецьким Іва­ном, Зди­ба­ли­ся з Ли­зо­гу­бом Та із Га­ла­га­ном; Здибалися, по­летіли, Назад пог­ля­да­ють - Аж там уже Апос­то­ла Козаки хо­ва­ють. Аж там уже Апос­то­ла Козаки хо­ва­ють, Аж там уже і ука­зи З Моск­ви по­си­ла­ють, Лизогуба півгетьма­ном Тілько оби­ра­ють… Ли­зо­гу­ба півгетьма­ном Тілько оби­ра­ють, А дру­го­го півгетьма­на З Моск­ви по­си­ла­ють.
~ 2 ~