1. Главная
  2. Книги
  3. Руданський Степан Васильевич
  4. Спiви
  5. Страница 4
Выбрать главу
Не пе­ре­чить доб­рий Пет­рик, Зараз поз­во­ляє. Не че­кає і Апос­тол, Зараз оби­рає. І Ли­зо­губ став обоз­ним І за­раз до діла; У судці пішов Кан­ди­ба І сот­ник Забіла; В пи­сарі пішов Тур­новський, Па­нич чи по­по­вич, В оса­ули пан Ли­сен­ко І пан Ма­нуй­ло­вич; І поспільнії хо­рунжі - Горленко-бунчужний, А в поспільнії бун­чужні Борозна не­дуж­ний. І підняв на но­ги гетьман Слабу Ук­раїну І ще чо­гось до Пет­ри­ка Іде в Мос­ков­щи­ну. Аж там Пет­рик по­ми­рає, Ган­на нас­ту­пає, Во­на ж уже Ук­раїну Не так при­гор­тає. Вона тілько Апос­то­ла В очі при­гор­тає, А за очі трид­цять ти­сяч Людей ви­ма­гає. І підня­лось трид­цять ти­сяч З пол­ков­ни­ком Танським, Пішлі, бідні, з Ук­раїни В сте­пи ба­сур­манські. І підня­лось трид­цять ти­сяч, Та усі чу­баті, Пішли в сте­пи ба­сур­манські Вали ви­си­па­ти. І підня­лось трид­цять ти­сяч Ще до схо­ду сон­ця, Висипають вал від До­ну До са­мо­го Дон­ця. На дру­гий рік трид­цять ти­сяч Свіжих по­си­лає, А торішніх трид­цять ти­сяч Назад по­вер­тає. На третій рік із Польшею Бійка роз­по­ча­лась, Щоб від естів і від курів Польща відцу­ра­лась; Бо лю­бов­ник Ган­нин Бірон Став її про­си­ти, Щоби йо­го у тих Ку­рах Князем ізро­би­ти. І по­ча­лась тая бійка, Військо зне­ма­гає… Тоді гетьман за­по­рож­цям Стиха про­мов­ляє: "Покидайте, - ка­же, - хлопці, Турецькі гра­ниці Та давнього собі місця Просіть у ца­риці…" І про­сяться у ца­риці, Цариця прий­має І бу­ла­ву, бун­чук, пер­нач, Хоруг по­си­лає. І ка­же їм, за­по­рож­цям, На вра­жую ка­ру, Заселити два Ко­да­ки І річку Са­ма­ру. А тим ча­сом в Білій Церкві Каже при­сяг­ну­ти Та у Польшу з ота­ма­ном На час за­вер­ну­ти. І пігна­лись за­по­рожці З Білецьким Іва­ном, Зди­ба­ли­ся з Ли­зо­гу­бом Та із Га­ла­га­ном; Здибалися, по­летіли, Назад пог­ля­да­ють - Аж там уже Апос­то­ла Козаки хо­ва­ють. Аж там уже Апос­то­ла Козаки хо­ва­ють, Аж там уже і ука­зи З Моск­ви по­си­ла­ють, Лизогуба півгетьма­ном Тілько оби­ра­ють… Ли­зо­гу­ба півгетьма­ном Тілько оби­ра­ють, А дру­го­го півгетьма­на З Моск­ви по­си­ла­ють.

10 июня

МІНІХ

Ходить сокіл ко­ло мо­ря, Крила роз­пус­кає; Ходить Мініх ко­ло дво­ру Та й ду­му га­дає. Він га­дає, про­мов­ляє В ли­хую го­ди­ну: "Ой Біро­не ти, Біро­не, Розпревражий си­ну; Ой Біро­не ти, Біро­не, Розпревражий си­ну, Добув же ти за лю­бощі Цілу Курівщи­ну. Добув же ти за лю­бощі Цілу курівщи­ну, Та за сла­ву й я до­бу­ду Цілу Ук­раїну!"
І при­хо­дить до ца­риці Та й став го­во­ри­ти: "Позволь, - ка­же, - яс­на Ган­но, Турків пе­ре­би­ти! Позволь, - ка­же, - яс­на Ган­но, Турків пе­ре­би­ти, Позволь мені в Ту­реч­чині Слави зас­лу­жи­ти!"
А ца­ри­ця, як на теє, Горобців стріляє, А Біро­на не­ма вдо­ма - Коней виїжджає. Вона й ка­же: "Та йди, - ка­же, - Хоч і чор­та би­ти, Лиш дай мені хоч їдно­го Горобця за­би­ти!"
~ 4 ~