Як кваліфікувати дії Климовича, Євстигнеєва і Тюкина?
Варіант: Євстигнеєв, побачивши зляканого Анікєєва, сам відмовився від убивства.
8. Степанов і Хватова домовилися вчиняти квартирні крадіжки. Степанов виготовив ключ, за допомогою якого Хватова кілька разів проникала до квартири Колчанової і викрадала там художню літературу.
Як слід кваліфікувати дії кожного з них?
Варіант: Хватова проникала до різних квартир за допомогою ключів, що виготовлялися Степановим.
9. Працівник геологорозвідувальної партії Матросов на світанку під час полювання помітив, що в кущах поблизу селища ворушиться якась чорна тінь. Гадаючи, що то ведмідь, Матросов побіг до будинку, розбудив Морякова і повідомив про це. Обидва вони взяли рушниці і, підкравшись до берега річки, зробили прицільні постріли в кущі, звідки доносився відповідний звук. Кулею з рушниці Матросова був убитий Бегемотов, який знаходився там. Куля з рушниці Морякова не зачепила потерпілого.
Як вирішити справу?
Варіант. Унаслідок того, що рушниці Матросова і Морякова були новими і раніше з них постріли не робились, експертиза не змогла встановити, з чиєї рушниці вбито Бегемотова.
Додаток
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» від 23 грудня 2005 року № 13[328]
З метою однакового і правильного застосування судами законодавства при розгляді кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями, Пленум Верховного Суду України постановляє:
1. Звернути увагу судів на те, що при розгляді кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями, необхідно враховувати: норми Кримінального кодексу України (далі — КК), в яких визначено особливості кримінальної відповідальності осіб, котрі вчинили злочини у співучасті (статті 26–31); ознаки злочину, що вказують на його вчинення організованою групою (ч. 3 ст. 28) або злочинною організацією (ч. 4 ст. 28); положення статей Особливої частини КК, якими передбачено додаткові ознаки спеціальних видів таких груп чи організацій (статті 257, 258, 260).
Суди мають досліджувати докази не лише стосовно конкретних злочинів, а й щодо тих ознак, які вказують на їх вчинення саме організованою групою чи злочинною організацією, — щодо виду об’єднання, мети його створення і плану злочинної діяльності, тривалості існування, матеріальної бази, кількісного складу, вербування нових членів, структури та ієрархії об’єднання, наявності в нього корупційних зв’язків, існування певних правил поведінки його членів, розподілу між ними функцій тощо. У мотивувальній частині вироку необхідно наводити дані про те, коли саме і протягом якого часу було утворено організовану групу чи злочинну організацію, як довго вона функціонувала, відомості про організаторів об’єднання та характер стосунків, які склалися між ними і членами останнього.
При розгляді багатоепізодних справ судам слід установлювати, на якому етапі злочинної діяльності об’єднання набуло ознак стійкого і до якого саме виду воно належить, маючи на увазі, що нерідко об’єднання зазнає таких змін після вчинення ряду злочинів у простих формах співучасті (групою осіб або групою осіб за попередньою змовою) чи трансформується з одного виду в інший (наприклад, декілька організованих груп об’єднуються в злочинну організацію, організована група озброюється і набуває ознак банди).
2. Суди мають ретельно з’ясовувати характер дій тих осіб, яких органи досудового слідства визнали організаторами злочинної діяльності стійких об’єднань чи вчинення конкретних злочинів у простих формах співучасті, оскільки, як правило, такі особи є найбільш небезпечними суб’єктами організованої злочинної діяльності. При цьому слід ураховувати, що відповідно до ч. 3 ст. 27 КК організатором є особа, яка організувала вчинення злочину (злочинів) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням, а також особа, яка утворила організовану групу або злочинну організацію чи керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування злочинної діяльності такої групи або організації.
3. При з’ясуванні змісту ознак, за якими особа може бути визнана організатором вчинення злочину (злочинів) у простих формах співучасті, необхідно виходити з того, що дії організаційного характеру полягають в об’єднанні дій інших співучасників і спрямуванні їх на вчинення одного чи декількох злочинів або в координації поведінки цих осіб.
328
Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 13 // Вісник Верховного Суду України. — 2006. — № 1. — С. 2–6.