— Террі… — задихнувся повітрям Роджер і видав якийсь близький до відрижки горловий звук. — Ондечки.
Те, що побачив Террі, нагадало йому гру, якою він ще хлопчаком розважався на окружнім ярмарку. Якийсь чоловік виставляв голову крізь діру у вирізаній з картону фігурі Попая[42], і всього за дайм[43] в нього можна було кинути три пластикових пакетики з фарбованою водою. От тільки під головою, що стирчала зі стіни трейлера, була не червона вода.
Неосяжна втома сповнила Террі. Все його тіло немов набрало ваги, а нутрощі перетворилися на бетон. Він переживав подібне й раніше, здебільшого на місцях важких автомобільних аварій, і знав, що це відчуття минуще, але поки воно триває, це пекельно нестерпно. В такі моменти, коли дивишся на дитину, все ще пристебнуту в своєму автокрісельці, але все її тіло роздерте, наче мішок з білизною перед пранням… або, як от тепер, — на голову, що стирчить зі стіни трейлера, шкіра зі щік зідрана катастрофічним проломленням… загадуєшся — навіщо взагалі було створено цей світ. Добрих пригод завжди нестача, натомість всілякого паскудства — аж чортам тісно.
Жінка, що сиділа в дверях пікапа, підвела голову. Обличчя мала бліде, очі обведені темними колами. Вона простягнула до них руки, та зразу ж знову впустила їх собі на стегна, наче вони були занадто важкими, просто заважкими. Террі її знав — одна з дівчат Тру Мейвезера до того, як він цілком занурився в мет-бізнес. Можливо, вона досі лишалася тут, тому що її було підвищено до рівня квазі-подружки — якщо це можна назвати підвищенням.
Він вибрався з крузера. Дівчина зісковзнула зі свого сідала і впала б на коліна, якби Террі не підхопив її за поперек. Тіло під його пальцями було крижаним, і він відчував у ньому кожну кісточку. Тепер, зблизька, він побачив, що деякі з її тату — то насправді синці. Вона вчепилася в нього й почала плакати.
— Ну, заспокойся, — примовляв Террі. — Ну, заспокойся, дівчино. З тобою все гаразд. Що тут трапилося, все уже скінчилося.
За інших обставин єдину особу, що вижила, він вважав би головною підозрюваною, а всі ті нісенітниці про якусь Пані Ейвон — повним лайном, але цей мішок кісток в його руках ніколи б не пробив стіну трейлера головою отого парубка. Террі не знав, скільки часу ця дівчина преться на товарі Трумена, але в її теперішньому стані, подумав він, навіть для того, щоб просто висякатися, їй потрібні колосальні зусилля.
Підплив Роджер з дивно життєрадісним виразом обличчя.
— Це ви телефонували, мем?
— Так…
Роджер дістав свій блокнот.
— Ваше ім’я?
— Це Тіффані Джонс, — сказав Террі. — Так же, еге ж, Тіфф? — Ну. Я бачила вас раніше, сер. Коли я того разу приїхала забирати Тру з тюрми. Ви були тоді добрий. Я пам’ятаю.
— А цей парубок? Він хто? — махнув блокнотом Роджер на вистромлену голову — такий недбалий жест, наче він показав на якусь цікавину серед місцевого краєвиду, а не на вмертвлену людську особистість. Ця його байдужість була лячною… і Террі заздрив їй. Якби він міг призвичаїтися до таких видовищ так само легко, як Роджер, подумалося йому, він був би щасливішою людиною й, можливо, кращим поліціантом.
— Не знаю, — сказала Тіффані. — Він був просто другом Трума. Чи, може, кузеном. Він приїхав з Арканзасу минулого тижня. Чи, може, позаминулого.
Там, на дорозі, гукали пожежники й лящала вода — напевне, з пожежної цистерни; міський водогін сюди не доходив. На мить Террі побачив у повітрі веселку, що спливла вгору на тлі диму, який тепер побілішав.
Террі делікатно взяв Тіффані за тоненькі, як ломачки, зап’ястя й подивився в її налиті кров’ю очі.
— А як щодо тієї жінки, котра це зробила? Ти сказала диспетчерці, що це була якась жінка.
— Друг Тру назвав її Пані Ейвон, але вона точно була не з тих.
Дрібка емоційності пробилася крізь шок Тіффані. Вона випросталася й зі страхом роззирнулась довкола.
— Вона ж пішла? Правда? Краще б її не було тут.
— Яка вона на вигляд?
Тіффані похитала головою.
— Я не пам’ятаю. Але вона вкрала сорочку Тру. Здається, попід сорочкою вона була г-гола.
Очі її безвільно зімкнулися, потім розплющились знов. Террі впізнав характерні ознаки. Спершу психологічна травма від негаданої жорстокої події, потім істеричний дзвінок на 911, а тепер посттравматичний шок. Плюс до цього ті бозна-які наркотики, що вона приймала, і скільки часу вона їх приймала. Ліфт угору, ліфт униз. На його думку, Трумен Мейвезер, Тіффані і арканзаський кузен Трумена Мейвезера зависали доби зо три.
— Тіфф, я хочу, щоб ти посиділа в крузері, поки ми з напарником тут усе роздивимося. Сідай просто тут, позаду. Відпочинь.
42
«Popeye the Sailor» — моряк Попай, герой серії мультфільмів за мотивами однойменного коміксу.