123
Міхновський Микола Іванович (1873–1924) — визначний громадський і політичний діяч, публіцист. Родом з Прилуччини.'За студентських років належав до
«Братства Тарасівців». Працював адвокатом у Харкові. Автор праці «Самостійна' Україна», ідеолог державної самостійності Украйні. Однії із засновників «Революційної Української партії» (1889). 1902 р. створив Українську Народну партію. У 1912–1913 рр. — редактор Харківського тижневика «Сніп».
Під час Першої світової війни — підпоручик юстиції, служив у Київському окружному військовому суді.
29 березня 1917 р. заіпіціюнав у Києві нараду українських вояків гарнізону. Організатор і автор статуту Українського військового клубу ім. гетьмана Павла Полуботка, член Українського військового організаційного комітету і Українського Генерального Військового Комітету, прихильник створення регулярної української армії.
Член Центральної Ради; суперник С.Пет люрн в боротьбі за лідерство у військовій сфері, внаслідок якої вийшов з УГВК. Зробив спробу проголосити самостійність України, спираючись на Полуботківський полк. До осені 1917 р. перебував при штабі однієї з армій Румунського фронту.
У 1918 р. — Один з засновників Української Демократичної Хліборобської партії. Згодом працював у шкільництві й кооперації на Кубані. Переслідуваний радянською владою, наклав на себе руки в Києві.
(обратно)124
Павелко Віктор Гаврилович. — прапорщик російської армії, служив у 39-й пішій запасній бригаді. Член Українського військового клубу ім. П. Полуботка і секретар Українського Військового Організаційного Комітету, молодший офіцер полку ім. Богдана Хмельницького. Лук'янов ГригорШ Степанович — прапорщик російської армії. Учасник наради вояків Київського гарнізону 29 березня 1918 р., член Українського військового клубу ім. П. Полуботка, секретар Українського Військового Організаційного Комітету, молодший офіцер полку ім. Богдана Хмельницького.
(обратно)125
Брати Шемети походили з Полтавщини із старовинного шляхетського роду, землевласники.
Шемет Володимир Михайлович (1873–1933) — громадський і політичний діяч, публіцист. Член І Державної Ради (1905). 1906 р. очолював разом з М.Міхиовським Українську Народну партію. Редактор першої в Росії газет тижневика українською мовою «Хлібороб» (Лубни, 1906). Один із засновників львівської газети «Рада».
Активний діяч Революційної Української партії, згодом — Української народної партії М.Міхновського
1917 р. — член Центральної Ради. Один з організаторів Української Демократичної-Хліборобської партії.
З 1919 р. — працівник ВУАИ. Репресований.
Шемет Сергій Михайлович (1875–1957) — громадський і політичний діяч. Закінчив Технологічний інститут у Санкт-Петербурзі, інженер. Заснував культурне товариство «Родина» (1900–1904).
Один з організаторів Української Народної партії та Української Демократично-Хліборобської партії. Очолював делегацію Лубенського хліборобського з'їзду до Центральної Ради в березні Л918 р., один з ініціаторів скликання і учасник всеукраїнського конгресу хліборобів.
З 1919 р. — на еміграції (Австрія, Німеччина, Франція, Австралія). Член Ради присяжних монархічного Українського Союзу Хліборобів-Державників, особистий секретар П. Скоропадського, провідна постать ге індіанського руху. Один з фундаторів «Союзу Українських організацій Австралії».
(обратно)126
Липинський В'ячеслав Казимирович (1892–1931) — історик, філософ політичний діяч. Освіту здобув у Краківському та Женевському університетах. Служив офіцером у драгунському полку. 1912 р. брав участь у створенні у Львові Українського інформаційного комітету. Був членом Української демократично-хліборобської партії та автором її програми.
У червні 1918 р. призначений послом Української Держави в Австро-Угорщині. З 1919р. — на еміграції в Німеччині. Один із засновників політичної організації «Український союз хліборобів-державників», був головою його Ради присяжних. 1926–1927 рр. очолював кафедру історії української державності в Українському науковому інституті в Берліні.
Основоположник державницького напрямку в українській історіографії і консервативного напрямку в українській політології. Керував виданням збірників «Хліборобська Україна», де вперше було надруковано частину спогадів П. Скоропадського. Автор багатьох історичних, соціологічних і політичних праць.