Розбурхалася хмар армада, —
а ти, опалена, в огні,
ти, вся любов і вічна зрада,
летіла охляп на коні.
Під копитом тріщали ребра,
впинались очі в образи, —
а ти розпліскувала цебра
передсвітанної грози.
Із бур, о молода гонице,
ти пролила своє даиня —
і світом гомін і стрілиці
дзвінкокопитого коня». (1925)
На вірша цього Юрій Меженко написав був таку пародію:
Куди ти прешся, молодице,
отак наосліп, навмання?
Наколеш око на ялицю —
чолом розтрощиш кам'яницю —
і все на «ицю» і на «ня».
Не доженеш ти таємниці,
скочивши охляп на коня,
то ж то не кінь, і не кониця,
і не тигриця, не левиця,
то — звичайненьке шкапеня.
Слід ще згадати один жартівливий колективний твір, де неоклясики поглузували трошки з самих себе та й з супротивників своїх. Назва цього твору «Неоклясичний марш». Він містить у. собі хорові партії і сольові номери:
Неоклясичний марш
Хор.
Ми — неокласики, потужна революційна течія:
йдемо напружено і дружно... Леконт де Ліль, Ередія!1
Ми виникаємо стихійно,
щороку сходячись на чай.
Страшися, «Плуже» безнадійний2
і статут овій переробляй!
Филипович (сольо).
Я славив землю, славив вітер
і врешті вийшов на простір,3
щоб лити з ясномудрих відер
музику звечорілих зір.4
Мене позбавлено емоцій5
і збезсучаснено давно,
але на тридцять третім році
почав я славити кіно.6
Хор.
Ми — неоклясики, єдиний
ще не зіпсутий молодняк.
Покинь свої, Сашуню, кпини,7
бо славить нас уже Десняк.8
Рильський (сольо).
Я з білих островів з'явився,
поплив у синю далечінь,
в рахунку весен помилився,
крізь бурю й сніг іду, як тінь.9
Учіться, молоді поети,
блюдіть анапест і устав.
Вінок сонетів, тріолети
я, не писавши, написав.
Хор.
Ми не поети, а піїти, —
коли не з нами, обминай.
Верлібри пишем знаменито:
Едшмід, Вергарн, Шпільгаґен, Гайм.10
Бургардт (сольо).
Загул пошив мене в поети,
втопив у липовім меду....
З заліза я кую сонети:
що хочеш, те й перекладу!11
Хор.
Ми лебедю рівня і щуці,12
а рак червоний нам дарма.
Хоч ми й не робим революцій,
але й життя від нас нема.13
Драй-Хмара (сольо).
А я ковчег покинув Ноїв,
прибившись на червоний шлях,
і муку слова заспокоїв
в Шехеразадиних садах.14
Наосліп, охляп і юрбою
за словом слово ткне і мкне,
і Арарат за Магалою15
лякає товтрами мене.
Хор.
Ми — неоклясики, завзято
милуємось на древній світ
і все не хочемо вмирати:
Гомер, Горацій, Геракліт16
Зеров (сольо).
Палю я ладан Аполлону,
покладений у саркофаг.17
З академічного амбону
чревовіщаю, яко маг.
Мій дар: костриця Буревію,
а Хвильовому мадриґал,
Загулові — калататія,
а Савчевкові — капітал.
Хор.
Ми — неоклясики, потужна
літературна течія.
Ступаєм дружно, харалужно:
Леконт де Ліль, Ередія!
Могилянський(сольо).
І я боєць за вищий рівень,