Дії, спрямовані на зміцнення оборони й узгодження нашої зовнішньої політики з прагненнями нейтралітету з боку Швеції та інших північноєвропейських країн, мали сприяти фінляндському нейтралітету під час міжнародних конфліктів. З тією самою метою уряд Фінляндії зробив крок для звільнення країни від санкційних зобов’язань, передбачених § 16 статуту Ліги Націй. Як і деякі інші країни, зокрема Швеція, Фінляндія ще під час спроби накласти санкції на Італію 1 липня 1936 року підписала відповідну заяву. У ній було сказано, що з огляду на те, як саме застосовано санкційний параграф, вона хоче утриматися від посідання позиції. 20 травня 1938 року Фінляндія здійснила ще один крок, узагалі залишивши за собою право в кожному конкретному випадку вільно вирішувати, якою мірою дотримуватися санкційних приписів Ліги Націй. Швеція й Норвегія зробили водночас аналогічні заяви. Причиною таких дій Фінляндія оголосила намагання розширити співпрацю з північноєвропейськими країнами, щоб захистити спільний нейтралітет.
Можна взяти під сумнів, чи ці заяви, які докладно обговорили північноєвропейські країни, саме тоді пішли на користь інтересам Північної Європи і чи варто було Фінляндії сприяти їх виникненню. Якби наше прагнення до співпраці зі Скандинавією дало практичні результати в політичній та військовій царинах, навряд чи існували б підстави для якихось заперечень з приводу цієї відмови від міжнародних зобов’язань. Але тепер ці заяви лише додатково послаблювали систему Ліги Націй. А стосовно шкоди для Фінляндії, то зі шведського звернення з’ясувалося, що в разі агресії ми навряд чи зможемо сподіватися на допомогу звідти. Заяви, власне кажучи, розбивали нашу надію на регіональну систему допомоги, якої ми послідовно прагнули, і формували в Совєтського Союзу уявлення, що напад на Фінляндію не пов’язаний із ризиком конфліктів з іншими північноєвропейськими країнами. Якщо вірити містеру Дейвісу, колишньому послу США в Москві, Кремль сприйняв ті заяви як пронімецькі[8], адже на той час передовсім Німеччина була потенційним кандидатом для накладання санкцій.
За тодішніх обставин фінляндський уряд мав усі підстави остерігатися кожної дії, яка призводила до ізоляції нашої країни, адже саме в той час політична напруга в Європі вперше безпосередньо подіяла на стосунки між Фінляндією й СССР. У квітні 1938 року, одразу після аншлюсу, Совєтський Союз розпочав серію дискусій з урядом Фінляндії, які мали справити вирішальний вплив на розвиток ситуації. Вони лишалися таємницею аж настільки, що лише вкрай обмежене коло людей знало: наші стосунки зі східним сусідом увійшли в нову фазу. Безперечно, вельми прикро, що уряд не знайшов способу довести пропозиції Совєтського Союзу до принаймні вузького кола парламентарів, щоб щоб ті краще зрозуміли нагальні потреби збройних сил. Якби так сталося, ті групи були б ліпше готовими до діалогу, що відбувся згодом, восени 1939 року. А державне керівництво настільки слабко взаємодіяло з військовим командуванням, що навіть голова Ради оборони не мав відповідної інформації. Уряд, можливо, побоювався пропозицій щодо збільшення асигнувань на оборону, проти яких було б важко заперечувати. Аж набагато пізніше мене повідомили про цей надважливий діалог.
14 квітня другий секретар посольства СССР у Гельсінкі, Ярцев, попросив про термінову розмову з міністром закордонних справ Голсті. Останній прийняв його в той самий день, і Ярцев повідомив, що дістав від свого уряду широкі повноваження на таємний діалог щодо можливостей більшого порозуміння між Фінляндією й СССР. Совєтський уряд, як сказав Ярцев, хоче поважати фінляндський суверенітет і територіальну недоторканність, але Москва впевнена в тому, що Німеччина виношує плани нападу на СССР, які охоплюють десантування війська у Фінляндії з подальшим наступом на схід. Як Фінляндія поставиться до такого акту агресії? Якщо Німеччині буде дозволено скористатися фінляндською територією для нападу на СССР, він не чекатиме на Раяйокі[9], а перемістить свої частини якомога далі на захід, і Фінляндія перетвориться на войовище. Натомість якщо Фінляндія протидіятиме десантуванню німецького війська, СССР буде готовий надати нам усіляку військову й економічну допомогу, а також зобов’яжеться вивести свою армію після війни.