27 листопада 1939 року я адресував президентові республіки листа з таким змістом:
За всіма ознаками, Уряд, можливо, уже в найближчому майбутньому постане перед фатальними для нашого народу рішеннями, а тому я вважаю власним обов’язком, посилаючись на свої попередні писемні й усні заяви, а також на звіт, який подала трохи раніше на засіданні Уряду Рада у справах амуніції та зброї[17] і який стосувався амуніції, озброєння збройних сил держави, а також можливостей закупівель, заявити ще ось що:
У доданих таблицях у загальних рисах показано становище з амуніцією та зброєю і розрахунки щодо них. Інформація в таблицях досить промовиста.
Плани виготовлення зброї й боєприпасів на державних заводах від самого початку було складено не з міркувань справжньої потреби оборони. Крім того, приватна металообробна промисловість не отримувала довготермінових замовлень, які могли б стимулювати до придбання нових машин і збільшення продуктивності. Розрахунки ґрунтувалися на тому, що й у воєнний час буде змога заповнити прогалини постачанням товарів з-за кордону, і щодо цього відбувалися тривалі перемовини зі Швецією, які, втім, не дали бажаного підсумку.
На доручення Уряду двоє здібних офіцерів Генштабу впродовж останніх місяців вивчали можливості розміщення замовлень в Америці і з’ясували, що там сприятливий для нас ґрунт.
Минулої весни випала нагода убезпечитися від валютних труднощів і скористатися можливістю закупівель, зокрема і в разі війни, завдяки позиці за сприяння конгресу, що зібрався тоді у Вашингтоні. Та цю нагоду ми змарнували. Ми були оптимістами, не вірили, що почнеться війна, і відкладали розв’язання цього питання, аж поки російська загроза унеможливила втілення задуму в життя.
З огляду на валютні труднощі, зумовлені тією самою загрозою, Уряд волів відмовитися від того, щоб скористатися цінною підготовчою працею, проведеною в колах американської збройової промисловості. І хоч, як з’ясувалося, з придбанням товарів за кордоном пов’язані надзвичайні, часто навіть непереборні труднощі, ми й донині не вживаємо достатньо ефективних заходів, щоб використати весь виробничий потенціал вітчизняної металообробної промисловості, а це я щонайсерйозніше пропонував ще чотири місяці тому.
Отже, усе свідчить про те, що в разі війни нам доведеться майже цілковито покладатися на абсолютно недостатню продуктивність нашої вітчизняної промисловості, продуктивність, яка до того ж, через заслабку зенітну артилерію, ще зменшиться внаслідок повітряних налетів.
Усі ті роки мені було важко зрозуміти ставлення і Уряду, і Парламенту до небезпеки, на яку велика війна в Європі наразить незалежність нашої країни. У той час, як усе свідчило, що насувається велике протистояння, розгляд асигнувань на оборону відбувався без розуміння й зі скупістю, яка призвела до того, що багато чого перебуває в геть занедбаному стані, а в усьому решта змарновано шанси через бюрократію і повільність розгляду. Ще й понині розгляд асигнувань на найнагальніші потреби оборони відбувається так спокійно, немов тепер у нас звичайний час. Тижні й місяці йдуть на меморандуми комітетів і обговорення в комісіях, а коли нарешті доходить до асигнування коштів, у найкращому разі вже встигають зрости ціни, а часто взагалі втрачено можливості для закупівель. А проте сьогодні кожному треба зрозуміти: у конче потрібній для оборони постачальній діяльності неможливо досягти повної ефективності, не дотримуючись цілеспрямованої програми розподілу коштів, що викликатиме довіру в тих колах, від яких залежить ефективність постачання. Ще від днів визвольної війни мало б бути зрозуміло, що для захисту суверенітету нації від ворожого совєтського гіганта насамперед треба мати цілком по-сучасному оснащену й вишколену армію. Нікому не хочеться думати про війну із СССР, у якій Фінляндія буде наодинці без іноземної підтримки. Проте несприятлива для нас констеляція призвела до того, що Совєти сьогодні мають майже повну волю дій.
17
Спеціальний комітет під головуванням генерал-майора Вальдена, створений навесні 1939 року для координації і пришвидшення основних закупівель.