Пожирателі свободи волелюбної української нації, яка ніколи не посягала на чужі землі, гальмували культурний, фізичний та духовний розвиток нашої нації, внаслідок чого ми залишилися на десятиліття відкинуті назад в порівнянні з іншими цивілізованими народами. Новітні Пилати хочуть відняти у нас завойовану кров'ю, визнану міжнародним суспільством ідею справедливої боротьби за волю і демократію. Безприкладний подвиг наших славних предків житиме в пам'яті грядущих поколінь і служитиме символом незламності вільного духу на віки. Хоч вони не здобули волі і самостійності, проте були одержимі ідеєю незалежності, довели непереможність нашої нації і залишились вірні цій ідеї. Відгомін минулого спонукає нас звертатися до джерел фізичного та духовного відродження нашого народу, що має свою двотисячолітню історію, однією з яскравих сторінок якої були події Листопадового зриву 1918 р.
Українські Січові Стрільці та вояки УГА не змогли встояти перед переважаючими силами ворогів і змушені були залишити батьківський поріг, свої родини, могили предків, рідну землю — з гірким болем та смутком переходили Збруч під натиском ворожої зброї. Але в боях, не боячись, ішли під багнети денікінських банд, під штики п'яних озвірілих матросів Кронштадта та Петрограда, які несли Україні на своїх закривавлених кров'ю героїв Крут штиках сімдесятирічну пекельну неволю, голод 1922 p., колективізацію 30-х pp., голодомор 1932-1933 pp., "розстріляне відродження" 20-х — 30-х pp., насильницьке переселення мільйонів українців із західних земель в 1945 p., криваве придушення національно-визвольних змагань 40-х — 50-х pp., насильницьку колективізацію на Західній Україні 50-х pp. і примусову русифікацію, яка почасти триває і до сьогоднішнього дня.
Наша свята прадідівська земля здригнулася від мате-рин-ського плачу, вдовиних сліз, від лементу діточок, страждань та мук, які спричинили нашому народові будівники комунізму. Наша матінка Україна була розіп'ята на хресті з колючим терновим вінком на голові, з невольничими кайданами на руках і ногах, а її вірні сини та дочки були мордовані в тюрмах, на багатих родючих чорноземах мільйонами вмирали від штучного голоду, матері їли своїх діточок, а більшість насильно переселяли, вивозили за колючий дріт у вічну мерзлоту Сибіру будувати "червоний диявольський рай" у богопротивній більшовицькій імперії. Українські патріоти вкрили своїми шляхетними кістками у могилах без хрестів простори від Сяну до Колими. Безбожна більшовицька орда руйнувала наші святині, церкви, монастирі, пам'ятники нашої історії, винищила духовенство та єпископів, обезглавила нашу націю, вбивши Петлюру, Коновальця, Шухе-вича, Бандеру та майже всю нашу інтелігенцію.
Сьогодні вдячні нащадки повинні добрим словом та щирою молитвою вшанувати світлу пам'ять наших батьків та дідів, вклонитися хоч символічним могилам, висипаним в їхню пам'ять. А пам'ять повинна зберегти у віках їх подвиги, які вони звершили в обороні рідної землі.
Вічна слава борцям за волю України!
ПРОМОВА НА СВЯТКУВАННІ 5 РІЧНИЦІ УКРАЇНСЬКОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
5 років тому над Українською землею засяяло сонце волі і розвіяло темряву багатолітньої ненависної смертельної небезпеки, яка загрожувала існуванню нашого народу. 5 років над просторами нашої любої матінки України лунає наш національний гімн "Ще не вмерла Україна", гімн, за який протягом десятиліть мордували, мучили у в'язницях наших патріотів люті вороги. 5 років над столицею України, містом Києвом, майорить жовто-блакитний прапор та блищить золотом на сонці Володимирів тризуб. 5 років Україна піднімається з колін, щоби зайняти своє гідне місце в колі вільних народів світу. 5 років вільна незалежна Українська Держава крокує в майбутнє, сповнена найкращих надій, з вірою в щасливу долю, на яку заслуговує. 5 років обкрадена пограбована Україна, без золотого запасу, без алмазного фонду, долає неймовірно тяжку фінансову та економічну кризу.
5 років ми живемо, не боячись, що за правдиве слово, сказане проти комуністичної сваволі, нас посадять за колючий дріт й вивезуть "на білі ведмеді" в Богом забуті закутки більшовицької імперії. 5 років як перестали привозити тисячі цинкових гробів з пошматованими, спотвореними, обгорілими останками наших синів та тисячі калік-солдатів з Афганістану, В'єтнаму та інших гарячих точок нашої планети, де їх насильно примушували захищати інтереси комуно-за-гарбницької імперії, яка несла неволю і кайдани всім народам землі. 5 років нашу матінку Україну не топчуть брудними ногами дикі чужинецькі орди, що на своїх забагрянених кров'ю штиках принесли нам неволю та спустошення. 5 років над нами не тяжіє кривава загроза комуно-фашистської сваволі, яка за любов до України платила шибеницями, в'язницями, голодомором та кулями в потилицю. 5 років не руйнує червоний упир наших святинь та храмів, не отруюють нашу націю атеїстичною безбожною пропагандою, що призвела до духовного спустошення нашого народу.
5 років маємо змогу вільно та привселюдно віддати належну шану нашим національним героям, яких підступно арештовували, мучили, мордували в підвалах ЧК, НКВС та КДБ, де вони в передсмертних муках звертались до Небесного Творця, волаючи — Боже, дай Україні волю! 5 років не принижують чужинецькі заброди гідність, волю і честь України, і нам треба все зробити для того, щоби ми без сорому дивились у вічі прийдешнім поколінням. 5 років як здійснилася заповітна мрія, вистраждана, виплекана багатьма поколіннями наших славних предків — постала вільна незалежна Українська Держава, і ми це сприймаємо як нагороду від Бога за мільйони замучених штучним голодомором, за багато десятків тисяч розстріляних в потилицю патріотів та за криваве придушення національно-визвольного руху ОУН та УПА 40-х — 50-х pp. 5 років як Україна живе без смертельних обіймів "старшого брата" і всупереч твердженням Леніна і його послідовників, що Україна не може існувати самостійно, а тільки в союзі з "великим російським народом" — вона живе, назло цим брехливим та фальшивим твердженням більшовицької пропаганди, якою отруювали наш народ протягом багатьох десятиліть.
Відроджується сплюндрована, упосліджена, цвяхована і мотузована, катована і ґвалтована Україна і своїм шляхом впевнено прямує в третє тисячоліття. Попри всі негаразди, не будемо впадати у зневіру та розпач, теперішнє становище зовсім інше в порівнянні з голодомором, з установленням совєтської влади в Україні, що опиралося на багнети, масові розстріли, вивезення в Сибір, приниження гідності цілого народу, руйнування храмів та святинь, насильство, терор, переслідування за любов до України, до Бога, — все це наш народ пережив, переборов, заплативши за всі окупації мільйонами життів своїх найкращих синів та дочок, які, не вагаючись, у нерівній смертельній кривавій боротьбі віддавали своє життя, щоби без сорому глянути у вічі прийдешнім поколінням. Вони все зробили, щоби наша слава не пропала, щоби ми не залишились на задвірках історії і щоби наші грядущі покоління знали, чиї вони сини, яких батьків.
Пишаємося тим, що не марні були героїчні змагання національно-визвольної боротьби 40-х — 50-х pp., бо якби не ця боротьба ОУН та УПА, не було б сьогоднішньої вільної незалежної Української Держави, і ми повинні бути вдячні долі, що не опинилися в становищі Білорусії, народ якої зрікся своєї материнської мови, державних символів та добровільно натягнув на свою шию московський зашморг. Україна починається з нас, вільна Україна всміхається до нас, молоденька, незалежна, бо її Бог поцілував і благословив. Наш добробут в наших руках, треба розраховувати тільки на свої власні сили, не піддаватись чужій протиукраїнській ворожій і зрадливій пропаганді, не слухати тих, які нашіптують нам з-за кожного рогу, що за совєтів було краще, бо була дешева ковбаса і горілка. Але ми не забуваймо, що за ту дешевизну наш народ платив кров'ю і тисячами вбитих і покалічених наших синів, яких гнали відстоювати загарбницькі московські інтереси.