* * *
ББК 83.3
М 82
Москалець Костянтин. Сполохи: Літературна критика та есеїстика. — Львів: ЛА «Піраміда», 2014. — 172 с.
В оформленні книжки використано картину «Пляц Пруса» відомого львівського художника Юрія Коха
Видавець Василь Гутковський
© Костянтин Москалець, 2014
© Василь Ґабор, автор проекту, 2014
© Андрій Кісь, худ. оформл., 2014
© ЛА «Піраміда», 2014
ISBN 978-966-441-338-8
Про автора
Костянтин МОСКАЛЕЦЬ (1963 р. н.) — український поет, прозаїк, літературний критик, есеїст і музикант. Закінчив Літературний інститут ім. М. Горького у Москві (1990). Виступав як автор і виконавець власних пісень у львівському театрі-студії “Не журись!” Автор слів і музики популярних в Україні пісень “Вона” (“Завтра прийде до кімнати…”), «Ти втретє цього літа зацвітеш…», «Треба встати і вийти» та ін. Збірки поезій: “Думи” (1989), “Songe du vieil pelerin” (1994), “Нічні пастухи буття” (2001), “Символ троянди” (2001), “Мисливці на снігу” (2011). Проза: “Рання осінь” (2000), “Досвід коронації” (2009), “Вечірній мед” (2013). Літературна критика та есеїстика: “Людина на крижині” (1999), “Гра триває” (2006). Щоденник: “Келія Чайної Троянди” (2001).
Твори К. Москальця перекладені англійською, німецькою, японською, польською, сербською та російською мовами.
Примітки (до електронної версії)
Перелік помилок набору, помічених і виправлених верстальником
С. 38: Чому і його, і [мої] => мою концепції одночасно спростувало саме «життя»?
С. 40: Твої [заключені] => заплющені в насолоді очі.
С. 48: За натхнення до його описів варіантів заробітку задля утримання родини або спогадів про мінімалізм армійського побуту правлять чесноти [переборення] => переборення, своєрідного стоїцизму, дієвого опору певному природному та соціальному середовищу, — задля цього ж таки середовища, але в іншому, культурно й морально трансформованому вигляді.
С. 77: …[Кмені] => мені не докоряє…
С. 88: Може, якраз через знання про цю недремну природу поетичного слова, змушеного чатувати в нічному часопросторі безбожності, у творчості Римарука так багато віршів, присвячених власне ночуванню ночі — і перебуванню та збуванню її в самотньому безсонні, в колі побратимів, у грі в бісер прихованих цитат та [сліз] => слів, у співі, врешті («А те, що живий, — серед ночі засвідчує страх…», «Радісно й покірно серед ночі…», «Ми надійшли — чи скопом, чи вертепом…» та багато інших).
С. 99: Та ж на офіційному «лесезнавстві», хоч радянського, хоч пострадянського штибу, позаяк сумлінні дослідження, започатковані ще неокласиками, були перервані одночасно з їхнім фізичним винищенням, а все, що з'являлося потому, позначене невитравним тавром ідеологічного замовлення та чіпкого [дилетанства] => дилетантства українських науковців.