Корови доброї породи тримались переважно для своїх потреб, як і свині — англійські йоркшири. Так само різна птиця, виборова і породиста. В садах росли всякого роду високої якості плоди, а на огородах — прекрасні овочі. В очі кидалось мало квітів. Тільки при домах-двірцях фабрикантів-мільйонерів цвіли килимами чудові квіти, росли цілі гайки різноцвітної сирені і розкішні кущі роп.
На полях німці сіяли чимало кормової кукурудзи, переважно для годівлі свиней, трохи соняшників, щоб мати свою олію, також кормові рослини для бидла і коней.
Спосіб господарювання перейняли широко автохтони-українці. Тільки коней-арденів заступали воли круторогої сірої черкаської породи, сіялось чимало баштанів та провадилась торгівля овець. Німці цим не займались.
Підставовим товаром до збуття було збіжжя і борошно. Сотні тисяч пудів йшло Дніпром за границю.
В Кічкасі і Хортиці працювали великі парові млини, продукуючі борошно високої якості. Високі урожаї всякої рослини дає степовий чорнозем. Тяжкий в непогоду до всякої їзди, а весною до орання, чорнозем степу літом робиться твердий і вигідний до транспорту возами збіжжя, їзди без дороги легкими тачанками, пішої комунікації і велосипедом.
Овіяний історичною минувшиною, оспіваний в піснях і поезії, в музичних утворах, в картинах знаменитих митців, притягав од найдавніших часів увагу тисяч і тисяч людей.
Цим степом, Диким Полем, йшли з азіатських просторів в Європу народи, зоставляючи по собі сліди-пам'ятки. Насипані могили над помершими значними людьми. На могилах стояли камінні, обтесані невправними руками надгробки, припоминаючі людину. Звалися вонибаби.
Стояли могили од самого Чорного моря по обох сторонах Дніпра, як дороговкази-маяки на всю широкість Дикого Поля.
Пізніше, за козацької доби, на могилах вартували пікети (бакети), виглядаючи пильно появлення татарських загонів в степу.
В разі тривоги на могилах запалювались смоляні бочки, котрі ставились на легких вежах з дерева. Там же сидів і сторожовий вартівник. Забачивши дим, сусідні бекети запалювали свої бочки, а за кілька годин на сотні кілометрів наступав спалах. Одні ховались з добутком в ліси, печери, до замків, другі збирались спотикать непрошених гостей. Було колись!..
Розкопували могили люди науки, знаходили великі скарби, кістяки похованих мерців, всяку зброю, різні вояцькі речі, глиняні, срібні, а часом і золоті начиння. Ці знахідки дозволяли одкривать загадки історії про минувшину, хто тут жив, чим займався, з ким був пов'язаний в сусідських стосунках.
Скіфи-анти, сармати, чорні клобуки, готи, печеніги, половці, татари. Десь з за Уралу пройшли Диким Полем венгерці і осіли на Дунаї.
Як виглядає степ? Чудово описав його несмертний наш Гоголь, польський великий письменник Сенкевич, багато інших знакомитих майстрів слова. В образах, картинах показали степову красу Коссак, Брандт, Куїнджі, Маковський і інші знакомиті майстри мистецтва. Переважно ці картини чи описання показують степ, вкритий буйною травою, квітами, хвилюючою срібною тирсою.
Не можу і не зумію написать про степ, як би хотілось. Попробую показать його в різні пори року, як пам'ятаю.
Весна.
В кінці лютого з півдня дихнув теплий вітер, сонце починає пригрівать. Перші дні березня викликають ніжну травицю на пригрітих горбках, а одночасно виглядає білий квіт шафрану-просферену під пролісками. Шафран має корінь- цибульку в сіточках-сорочечках ясно-коричневого цвіту. Під цими сіточками сочиста біла паляничка, дуже смачна, солодка! Ще день-два теплого вітру і сонця зганяють сніги, степ оживає. Спішать виглянуть на світ Божий тюльпани, іриси, голубі рясочки. Задзвонив високо під небом, оголосив гімн весні жайворонок. Загомоніли струмки по балках, покрили водою степові озера, позливались в річки і побігли будить батька Дніпра.
Засвистіли ховрашки, протер заспані очі байбак і теж задоволено свиснув після довгого зимового сну. Погрівся на сонці і поліз в нору доспати ще трохи. Це запобігливий господар, — зерна з минулого року має ще немалий запас! Прилетіли, забігали, заклопотали шпаки, виблискуючи весіннім металевим полиском убрання. З півдня потяглися громади, шнури, трикутники різної птиці, оживили, наповнили криком землю, води і ліси!
Літо.
Сонце чим дальше пригріває міцніше. Пожовкло, налилось збіжжя, не видно в степу квітів. По горбах присохла, посіріла трава, тільки тирса порушує білими косами в непомітнім рухові гарячого повітря.
Отари і череди перебувають щораз дальше і держаться ближче води. Далеко на горизонті (обрії) ходять хвилі повітря, а над ними марево дерев, трави — фата моргана!