Холодно. Нервове напруження перед боєм загострює слух і видимість. Розвивається гарматна стрілянина спереду.
Раз за разом характеристичні стріли з потягу і батарея б'є з лівого боку, там власне розвинулась наша лава. Вискакує потяг з двома вагонами і платформою, на которій стоїть 75-мм гармата. Ото такий наш бронепотяг! Одна гармата, один кулемет і 5 чоловік залоги. Штабс-капітан Лощенко, незрівнянний артилерист, людина великої одваги, маневрує між станцією і лавою, весь час веде огонь.
З противної сторони артилерія б'є щораз силою 8-10 гармат, вибухи густіші, але не цільні. Застукали, застрочили кулемети з лівої сторони: там вийшли густі лави противні. З обох боків густий огонь рушниць. Наша група займає праве крило, кулемети замасковані між протисніжними заслонами.
Бачим перед собою лаву: іде з криком і починає здалека стрілять, хаотично і неприцільно. Десь високо свистять кулі. Гранати і шрапнелі переносять на 200–300 кроків за залізницю.
Допустивши на одлеглість 150 кроків, стріляєм залпами, один за другим, кулемети одізвались короткими чергами і перейшли на довгу стрічку.
Наступаючі змішались, хвилину закрутились і кинулись бігом назад. Багато чорних матроських бушлатів. Слідом лізуть ранені, кільканадцять лежать без руху.
Вияснилось, зник туман, видно далеко вліво густі лави: одна за другою висуваються за наше крило.
Там б'є Логценко і безперервний кулеметний огонь. Проти нас тепер стріляє здалека одбита лава.
Курінь одступає щодалі скоріше під прикриттям Лощенка і кількох кулеметів.
Скоро і хаотично іде погрузка під гарматним огнем двох батарей, на щастя, не цільним.
Червоні посуваються поволі, обережно. їдемо назад, маючи бронепотяг в прикритті. Мало осталось там набоїв при гарматі.
Наші страти в бою під Крутами: 30 убитих і тяжко ранених, невинесених. Легко ранених коло 50–60. Страти противної сторони кілька раз більші, як завше у наступаючого. З жалем і пригнобленням вертались ми з першого поважнішого бою — переможені. Будь нас 1500–2000 обстріляних з батареєю артилерії, наслідки бою були б одворотні, не ми одходили б переможені.
Наслідки бою на дальшу мету не були такі трагічні.
Офірна найцінніша студентська молодь чесно і героїчно ставила чоло двадцять разів лічнішому військові з двома батареями.
Правдивим героєм бою був Лощенко і його четверо та машиніст з кочегаром на паровозі.
Червоної гвардії було 8 000-10 000 з двома батареями. Не були вони і належно приготовлені.
Іронія судьби в тім, що командував наступаючою групою бувший жандармський п. полковник Муравйові
Горе переможеним! Почалась масова дезерція Київського гарнізону. Уряд і багато заможніших людей, політичних діячів покинуло столицю. В Центральній Раді і уряді взяли провід соціал-революціонери. Ні одного когось широко знаного і авторитетного.
Новий уряд вислав делегацію до Береста, де знаходилась делегація Совнаркому на чолі з Троцьким. Велись саме переговори про закінчення війни.
Київ покинули дві військові частини, вірні урядові Незалежної Народної Республіки.
В містечку Гнатівка зібралась вся військова сила Української Народної Республіки, а всього разом налічилось коло 4000: піхота, кіннота, артилерія, обоз, помічничі частини, Вільне козацтво і штаби. 30 % налічувалось офіцерів.
3 многих полків, кошів та окремих частин хватало на один добрий полк піхоти, зміцнений артилерією.
У Гнатівці одбулась реорганізація. Команду обняв старший чином генерал Прісовський.
З піхоти виділено два окремі курені повного 4-го сотенного складу з батареєю польової артилерії, кінною розвідкою, службою зв'язку, обозом.
Реорганізація одбулась при уділі командирів частин з захованням старшинства і особистих бойових та організаторських прикмет. Петлюра одмовив підлягання ген. Прісовському, одділився од решти і з Слобідським Гайдамацьким Кошем пішов окремо. Класичний приклад дрібної непотрібної амбіції, свідчить про людину. Одійшло 500 обстріляних добрих вояків, потягнутих незрівнянною вимовою свого політцка-отамана.
В склад 2-го куреня увійшли групи полків, як сотні більшого чи меншого складу. На офіцерські пости визначались особисто знані курінному, в більшості старші рангом.
Хто остався за приділом, увійшли в сотню волонтерів.
Командували сотнями:
| 1. Республіканська | 400 багн. | капітан Кіріков |
| 2. Волонтерська | 350 | Ушаков |
| 3. Наливайківська | 450 | Зільницький |
| 4. Богунівська | 300 | п. полковн. Кондратюк |