Що ж! Тепер нам потрібна їх поміч і "приязнь". Скільки ж треба буде за це заплатить? Наразі належить налагодить мирне життя, зміцниться, не заспокоюваться признанням України незалежною чотирма воюючими державами. На Заході війна продовжується, нам випускать зброю з рук не можна.
Чи противна сторона признає нас? Ворогів маємо сильних, а в першу чергу червоних, білих і київських "чорних".
Єднає їх спільна думка про неподільність Єдіной Недєлімой Россії.
І віки живе заповіт дочки Великого князя Литовського Софії Вітовтівни: "Москва нічого не дає, тілько бере і в чужому шукає свого!"
В наші дні оживає легенда Москви — Третього Риму.
Спішно провадиться реорганізація Запорозького загону, з огляду на оголошення многих охотників. Німці висунулись на Схід і Північ. Генерал Прісовський одійшов на друге призначення.
Загін розвинуто в зміцнену бригаду під командою артилериста ген. Натієва, з походження грузина, симпатика і приятеля України.
Числом і силою огня бригада одповідала зміцненій дивізії. Гайдамацький Слобідський Кіш переформувався в четвертий полк піхоти бригади, котра знана була ширше як бригада Натієва.
3 Киева виступили бригада, погружена в численні потяги в керунку Полтава-Харків. Минувши висунуті німецькі частини, запорожці весь час до кінця будуть на чолі наступаючих.
Перед собою опору не спіткано до ст. Гребінка. Як споминав, війна велась по залізницях. В головнйх ешелонах ішов 2-й Запорозький піший полк, найсильніший числом. А спосіб бою найпримітивніший.
Розвідку перед станцією спотикає огонь з рушниць і кулеметів. Сила цього огню майже завше свідчила про число оборонців. Вигружались сотня-дві, розвертались і ішли в наступ. Звичайно огонь спинявся і з станції вирушав потяг на схід. Залізниця вільна. Слідом на двох дрезинах вирушала піша розвідка капітана Масловця, а за нею ешелони.
Під ст. Гребінка потичка була поважніша. Цю вузлову станцію боронено упертіше з артилерією. Хоть не несли ми шкод од нецільного хаотичного огню, одначе треба було впровадить в бій два курені і батарею та затриматься на 10–12 годин.
Другий сильний бій, в котрім брала уділ ціла бригада, мав місто під ст. Ромодан, що була важним вузлом залізниць. Розвідка усталила багато військових потягів, артилерію, приготовлену і обтяжену позицію. Командував боєм Болбочан.
Цей бій попередила уперта потичка за міст через р. Сула коло Лубен. Розвідка наскочила на момент, коли міст міновано, і вступила в бій з сильною охороною.
Повідомлений головний курінь поспішив на поміч, збив охорону, і міст було урятовано. Одстрілюючись з гармати і кулеметів, поставлених на платформі, ешелон оборони одійшов на Ромодан.
Богданівський полк скеровано на Лубни в далекий обхід, кінний полк пішов на Хорол з таким самим завданням.
В першім ешелоні був Волонтерський курінь, йому випало наступать по обох сторонах залізниці, маючи за собою республіканців. Наливайківці і богунівці зайняли крила.
Дорошенківський полк посувався в близькім резерві.
З легкі і 2 тяжкі батареї зайняли позицію. Видно, донесення розвідки були важні і належало сподіваться упертої оборони, і немалими силами.
Наступ розпочався і провадився по всіх правилах рухомої польової битви, при співпраці якнайтіснішій піхоти, кінноти, артилерії і зв'язку. Сильний огонь наших гармат спіткав не менше сильний і цільний противний огонь. Атакуючі курені попали під густий огонь замаскованих кулеметів і окопаної піхоти.
Змушені залягти, сотні продвигались наперед скоком, малими групами. Полкова і курінні кулеметні команди з 25 тяжких кулеметів старались погасить огонь оборони, помогти своїй піхоті підійти на одлеглість атаки на багнети.
Огонь оборони замітно слабне. Волонтери і республіканці кинулись в атаку; біжучи, почув, як щось різнуло над лівим оком, котре залило кров'ю. Велика лава вискочила з окопу, скоро одходе, тягнучи кулемети. Не стріляють. Захоплено з 15 полонених. Один з торбою робе перев'язку скоро і справно. Решта досить спокійна.
Далі видно другу лаву, що формується, одходячи в колону.
Дивний наш "ясир". Порядно одіті, в погонах, без червоних стрічок, на шапках значки. Говорять трохи зрозуміло. Чехи!
З полонених чехів сформовано бригаду, котра в остатнім літнім наступі 1917 р. вирізнилась великою одвагою і стійкістю в бою з переважаючими силами німців під Зборовом.