Як підданим австро-венгерським, грозе їм польовий суд: розстріл або шибениця.
Утікаючи перед німцями і австрійцями, чехи, сковані міцною дисципліною під командою капітана Чеченка, мали і мають замір їхать на Далекий Схід, а звідтіль пробратись до Франції чи Америки.
Червоні пообіщали їм вільний проїзд і поміч під умовою, що задержать німців під Ромоданом на 12 годин.
Перед нашою атакою зорієнтувались, що мають проти себе не німців. Атаки не прийняли і почали одходить.
Болбочан всіх одпустив.
Купуючи право проїзду через Сибір, чехи завдали страт нам і самі понесли. Більше з нами не спотикались.
В Ромодані приїхав до 2-го Запорозького пішого полку уповажнений комісар інженер-залізничник Макаренко, котрий мав завданням організувать адміністрацію в звільнених містах. Макаренки, три брати, мали поважний вплив серед залізничників і належали до партії самостійників.
Весь пізніший час до червня Макаренко перебував при штабі Болбочана.
В Полтаву на кілька годин раніше ввійшли без бою гордієнківці.
Тут людність не була стероризована. Спотикали своє військо радісно і гостинно. До всіх частин влились сотні охотників.
Звертала увагу група кінноти на добрих конях і в повному риштункові. Влилась вона до нашої кінної сотні.
Старший групи, підпоручик Петро Дяченко, був призначений чотовим. Виділявся тим, що носив на голові оселедець і вуса цвіту соломи.
З Полтави до Харкова не було ніякого опору. Бригада дозріла до розвернення в дивізію.
Тут отримано наказ задержаться, висунуть заслони і чекать підходу німецьких частин.
Оперативно ми підлягали німецькому командуванню.
Прибув 3-й Гайдамацький полк під командою полковника Сікевича. Числив понад 2500 багнетів, був добре озброєний.
В Харків переїхав з Києва штаб ген. Натієва.
Користаючись з двохтижневого побуту, набуто кількадесят тисяч взуття і пошито нове обмундирування, прийнятого як уніформу на зразок бельгійської армії.
Для офіцерів піхоти, кінноти і артилерії — золоті трикутники, для інженерних військ і броневих частин — срібні.
Назва "офіцер" замінена на "старшина".
Фельдфебель, унтер-офіцери — "підстаршини".
Трьохкути блакитні: бунчужному — потрійний, чотовому — двійний, ройовому — один.
Нова уніформа добре пошита, надавала вигляд сучасної європейської частини. Була скромна, а одночасно елегантська, без лишніх оздоб. Старшини мали френчі і штани цвіту хакі, козаки і підстаршини — темно-сірі.
Канти, околиці на шапках були для каждого роду зброї: для піхоти — блакитні, кіннота — жовті, артилерія і інженерні частини — червоні. Новим був подвійний лампас в штанах та черевики з обмотками або крагами в піхоті. Кіннота носила чоботи.
В Харкові знову прибуло багато охотників. В наш полк прийшла добре організована, одіта і озброєна сотня саперів під командою підполковника Лубенець- кого. 50 % становили старшини. 2-й Запорозький піший полк доходив до 6000.
З прибуттям частин німецького корпусу наступив поділ сил дивізії і нове завдання.
Виділено сильну групу для операцій на південь, в котру увійшли:
2-й Запорозький піший полк
кінний Гордієнківський
дивізіон кінно-гірської артилерії
польової легкої
батарея тяжкої
броневий дивізіон
відділ десантів
бронірований потяг
Становило то понад 9000, а дорівнювало силі окремої бригади всіх родів зброї.
Команду групою обняв полковник Болбочан, заступником — полковник Петров.
Завданням групи було спішно пробитись до Криму і зайнять. Севастополь перед німцями. Решта частин вирушила на південний схід на звільнення Донеччини.
В 16-ти потягах група вирушила на південь. По відомостях од залізничників, належало сподіватись сильного опору з боку численних груп Єгорова, Сіверса і менших, добре озброєних, з бронепотягами. Перша потичка — під вузловою станцією Лозова. Кінчилась скоро силами пішої розвідки, чолової сотні і бронепотяга. При ст. Синельникове в бою брали уділ 2 курені, артилерія і кіннота.
В операціях по залізницях виділився вплив кінноти з легкими гарматами, з заходами на тил.
При зайнятті повітового міста Павлограда, де містився запасовий ескадрон славного гусарського полку, найдено чималий запас кавалерійського майна.
Два-три дні назад група Пархоменка, опускаючи місто, розстріляла кількасот офіцерів і молодежі. Приклад злочину Муравйова в меншій мірі числом, більшій — по кількості населення в стосунку до Києва.