УСС звали свого командира Василь Вишиваний — так був він записаний в січовому реєстрі. Ранг мав майора, моїх літ.
По тижневім побутті в Мелітополі вся Кримська група переїхала в Олександрівськ. Частина розмістилась в найближчих селах, решта перебувала в вагонах. Військо перейшло на мирне життя.
Нав'язано ближчий зв'язок з УСС. їхній командир був не раз нашим гостіем. Високий, худощавий, не мав в собі ні крихти пишалкуватості, присущої вищим німецьким офіцерам. Добре володів нашою мовою. Була поголоска, що висувано його на короля України. Належну позитивну оціну мав він і у нас.
Оставило нас кілька сот молоді, переважно студентів і учнів старших класів середніх шкіл. Щасти їм доля!
Місто оживало. Одкрито театр, клуби, ресторани. Наладжувалась торгівля, транспорт, промисел. Головне — багатство продуктів. В місті остався величезний склад горілки і спирту.
Сталась тоді подія великої ваги. Німці скоро зорієнтувались в слабості і хвійності Центр. Ради, Розігнали її силою, роззброїли охорону і готовились оголосить окупацію.
Тим часом на одбутім в Києві з'їзді [більших і середніх землевласників, промисловців, фінансистів і науковців ухвалено одродить історичну владу на Україні, вибираючи гетьманом ген. Павла Скоропадського.
Німці признали нову владу, їм йшла достава харчів для свого вичерпаного краю та використання величезних стратегічних запасів.
Для нас реальним наслідком київських подій був масовий приїзд нових охотників.
Були це Січові Стрільці з роззброєного німцями полку. Прибували з старшинами цілими чотами, не треба було з ними Довго морочиться. Так повстали 3-тя кулеметна і дві бомбометні сотні.
Всього прибуло коло 600 чоловік.
З другого боку реакція була різна. Одні тішились хоть би з того, що сталась направа історичної справедливості. Другі мали надію, що унормуються правні відносини, крайні ліві гасла життя вирівняє, злагоде і спокійніше можна буде жить і працювать. Інші не бачили ясно свого майбутнього, чекали, що буде.
А маса селянська на Київщині, Поділлі, Волині, а частина на Полтавщині поділила землю більшої власності. Заорала, засіяла, жде урожаю. Здобутого не оддасть без упертої боротьби.
Солодкої отрути влади скуштували в промислі робітники. Наші революційні партії, котрі положили масу праці над відродженням національної мислі, силою усунуті од влади, напевно, поставляться вороже до нової ситуації.
Гетьман Скоропадський! В недалекім минулім високого рангу генерал Свити Його Величності, багатий землевласник. Робило це його ворогом в очах селян, робітників і революціонерів.
Гетьманський рід, заслуги особисті остатнього часу над відродженням нашої збройної сили і козацької традиції не рівноважило в очах більшості гріха поміщика і генерала царського оточення.
Трудне положення вибраного гетьмана збільшувалось натиском німецького командування, а одночасно свідчило про велику одвагу і волю. Гетьман знав, що бере в руки булаву не з блискучими самоцвітами, а терновими колючками. Не всі розуміли такий стан.
На тлі таких розважань у мене з Андрієм витворилась глибока пропасть без виходу.
Болбочан їздив в Київ з командирама полків. У гордієнківців кипить, як в казані.
Навіть між невеликим числом місцевого Вільного козацтва ідуть гарячі балачки.
Січові Стрільці держались як гості.
На секретнім зібранні кільканадцяти старших старшин, де чогось допущено і мене, Болбочан з'ясував ситуацію, пануючу в Києві.
Воєнний міністр Рогоза, бувший командуючий армією, до запорожців поставився прихильно. Одначе підкреслив, що в мирних умовах не можна признать регулярними частини з охотників. Гетьман особисто нам симпатизує. Німці ставлять вимагання, котрі можуть нам пошкодить.
Для мене час, проведений в Олександрівську, був повний досвідчень, спостережень і приємностей. Був одним з цілого міста на виднім і одповідальнім посту. Тим більше це підкреслює факт перебування в частинах понад тисячі старшин-козаків.
Мама і Галя тішились, коли в часи Mąpruy полку бачили мене спереду за полковником в штабовій формі. Не хочеться промовчать, що і мене розпирало задоволення. В полку був добрий оркестр з талановитим капельмейстером-компози- тором Непомнящим. Був і хор з артисткою і двома співаками. Всі троє — солісти опери. Оркестр майже щодень грав в парку, де також виступив і наш хор.
На тлі сірих УСС запорожці виділялись картинно і заможно, особливо кіннотчики на чолі з Римським-Корсаковим.