Тепер він представить правдивий стан наших частин. Недавно зоставила нас двістіособова група офіцерів-росіян. Для їх війна не кончилась. їхали на Дон і, прощаючись, дали слово честі ніколи, в ніяких обставинах не битись з нами. В пізніших трагічних хвилях слова додержали.
Наступили пересунення в полку.
І курінь обняв Зелінський, II — Дубовий. Січові сотні розрослись, і намічалось розгорнуть їх в курінь, а богунівців злить з наливайківціями. Отримано перший наказ по військовій офідії Української Держави з затвердженням рангів і підвищень в корпусі.
Болбочана затверджено військовим старшиною з підвищенням в полковники.
Зелінського затверджено значковим.
Як раніше говорив, був це старшина надзвичайної одваги і ініціативи. Герой прориву через Сиваш, поважаний старшими і товаришами, дбаючий про своїх підлеглих, Михайло Зелінський не мав щастя в посуванні по щаблях служебної драбини. Представлення до вищого рангу чи високих бойових нагород десь залежались. В Російській армії це траплялось часто.
Третім був я. Затверджений значковим іпідвищений в сотники (Наказ по військовій офіції№ 28, $ 1 і 2). Старшинство лічилось од дня 18. IV. 1918 р.
Бачив представлення на себе і Михайла. Сам писав на других. Одначе чув, що сталась несправедливість, як тоді, коли я дістав Георгія, а Петров — Володимира. Сам охоче пішов би під команду Зелінського. А він мені віншував без крихти зависті. Стали ми приятелями. Був людиною високої вартості.
Після інспекції ген. Приходька зайшли зміни на вищих щаблях. Полковник Петров назначався інспектором кінноти, од'їхав в Київ. Гордієнківський полк обняв полковник Продьмо, першорядний кіннотчик, симпатичний і культурний, знавець свого діла.
Петров був самолюбом, демагогом і псевдодемократом. Як командир і офіцер Генерального штабу, не потребував шукать у козаків дешевої популярності. Вистачало, що був людиною хороброю.
Одізвано в кадри Полтавського корпусу полковника Сікевича. Одійшов к-р Богданівського полку полк. Шаповал. В кінці зоставив запорожців ген. Натієв.
Корпус звертався в дивізію. Богданівський полк обняв військовий старшина Лубенецький, Гайдамацький — полковник Сільванський. Болбочан вертавсь на 2-й полк. Штаб дивізії звернуто і розділено старшин по полках. Новий к-р дивізії генерал-хорунжий Бочковський оказався для нас зовсім чужим, нетактовним, без найменшої орієнтації в нових для себе умовах. В першім своїм виступленні перед вистроєним полком спіткав його прикрий конфуз.
На привітання: "Здорово, українци!" — ні одного голосу… Ще раз: "Здорово, українци!" — знову гробове мовчання, а потім глухий шум в рядах.
"Это что значіт, полковнік?"
"Струнко-о! Полк праворуч! Чотами, правим крилом заходь, на Білолуцьк марш!" — подав команду Болбочан. Стройними колонами полк помаширував, ображений і обурений. Якби не становча команда полковника, могло кінчиться гірше.
Причиною змін були прикрі випадки складання присяги вірності гетьманові і його урядові. Гордієнківці одмовили, а в Гайдамацькім полку тоже був заколот. Гордієнківців розформовано. Одійшло тоді багато козаків і старшин. Всі полки значно зменшились.
У кінці липня 2-й Запорозький піший полк з двома батареями скеровано на Чернігівщину. Там обсаджено границю од Стародуба і по Десні коло 90-100 км.
Штаб полку, кінна сотня, сотня зв'язку з самокатчиками, резервна команда 4-х кулеметів, господарча частина і комендантська група розмістились в посаді Воронок, курені — в приграничних селах. Починаючи з лівого боку, по черзі: IV — Наливайківсько-Богунівський, III — Стрілецький, II — Волонтерський, І — Республіканський. По обох сторонах дальше були німецькі частини. Оперативно полк підлягав команді їхньої дивізії.
При штабі полку для зв'язку знаходився німецький лейтенант, немолодий, потульний і досить симпатичний. В Воронку — людність російсько-білоруська. Переважно це старовіри. Релігійних обрядів, звичаїв і правил побуту стережуть пильно і держаться стисло і міцно.
Чужому не можна пити воду з кухлика, що всі п'ють, не вільно курить, жінкам і дівчатам, навіть багатих родин, не можна надівать капелюшків. Старовіри ведуть широку торгівлю коноплею, льоном, канатами, не є скупі, а в торгівлі учтиві і чесні. Мають церков і двох священиків. Православних мало, проте в церкві двоє священиків-місіонерів, які навертають старовірів, хоть без наслідків. Проте живуть достатньо, маючи місіонерський додаток. Старший віком Ростовцев провадив ще й торгівлю на спілку з старовірами. Мав великий мурований дом, де ми зайняли цілий поверх з великим залом. Закинуті в далекий куток, одрізані од широкого світу, вели ми нудне життя приграничного малого гарнізону, нудне і сіре. Старались якось скрасить свою буденщину спортовими іграми, часом концертом оркестру з співами, танцями. Деколи улажувались вечори українознавства з лекціями історії, літератури, поезії.