Про рівень лекцій може свідчить хотя ж би моя особа, виголошуюча історію, користаючись популярним підручником Аркаса, і то — для старшин!
На наших вечорницях бувала молодіж з місцевого населення, переважно духовного і учительства.
Старовіри уділу не брали. В куренях одбувалась служба гранична патрулюванням вздовж демаркаційної полоси широкості 30 км.
Жили в цій полосі люди своїм життям, не належачи ні до кого. Границя не була установлена остатечно. Рух через границю був дуже слабий, часом до родичів в близькому селі, іншим разом щось купить чи промінять. В демаркаційній полосі не могло перебувать військо з обох граничних держав.
Так проходив час, нудно і нецікаво, до часу.
Одпуски давались рідко, на короткий час, в недалекі сторони Чернігівщини чи Полтавщини.
Про життя в краю доходили вісті трохи з газет, трохи од тих, що вертались з одпусків, а були різні, добрі і тривожні.
На Україні одкрито в містах і по великих містечках багато українських середніх шкіл. В Одесі одкрито університет, а в Києві — Українську Академію Наук. Широко розвивається торгівля і кооперація. Твердо стоїть українська валюта, оперта на реальних цінностях. Повним розмахом працює металургія і гірництво. Взірцево працюють залізниці.
Ці потішаючі відомості змінювались іншими, недобрими. Німці не допускають до мобілізації для укомплектування 6 корпусів проектованої армії, для котрої були організовані штаби і частинно кадри. Інструкторська школа старшин стала на високім рівні, ці кадри поповнювала.
Щораз забирають силу в уряді люди, призвані як фахівці, але, як наш ген. Борчовський, або байдужі до будови Української Держави, або ворожі нашим устремлінням, і бачуть тілько в майбутнім неподільну Росію. Всі національно-політичні партії стоять в гострій опозиції протигетьманському урядові.
На Київщині і Волині — поважний заколот між селянами та поміщиками, переважно поляками. Селяни не хотять оддавати захвачену і поділену землю. Власники великих маєтків вернулись з озброєними "карними" відділами і землю одбирають силою. Нагаї, пуля і шибениця ідуть з цими карателями. Окупаційна збройна сила не раз іде на руку поміщикам. Часто одбуваються криваві бої між повставшими селянами та карними відділами.
Велике повстання піднялось на Київщині, в Таращанському повіті. Там повстанці знищили карні відділи, пробились через німецькі заслони, сфорсували Дніпро, пройшли через Полтавщину на демаркаційну полосу і принесли вісті, що робиться на панській Україні. Вісників прийшли тисячі.
Розуміється, обвинувачується гетьман і його уряд.
Не треба додавать, що таку думку ширили всі наші партії, начальство Совнаркому з Раковським на чолі, київські чорносотенці та утікачі — монархістиро- сіяне, що найшли притулок на Україні.
Так думала більшість здезорієнтованої патріотичної молоді. Ширились імена ватажків повстанчих відділів, одважно виступаючих проти окупантської збройної сили. Родились легенди.
Знову відомості потішаючі: гетьман особисто добився у німецького цісаря прилучення Криму до України.
Був в опрацювуванні закон земельної реформи, обмежуючий власність до 100 гектарів. Землю у великих власників мала викупить держава і переказать- продать селянам на найвигідніших умовах.
Справа мобілізації була майже вирішена.
Стались події, що струснули гетьманською Україною.
Убито в Києві маршала Ейхгорна, командуючого окупаційною 500-тисячною армією.
На Печерську висаджено в повітря величезні головні запаси гарматної амуніції. Справа мобілізації одкладалась.
Кінчилось і наше півсонне, нецікаве, пригнічене життя. З демаркаційної полоси один за другим наступили грабункові напади на наші приграничні села. Забиралась скотина, свині, одежа і взуття. Напади чинились перед світом, грабіжники зникали зараз.
Недалеко, з правого боку, заатаковано німецький пікет і убито трьох чи чотирьох солдат. Зміцнено охорону, впроваджено патрулі.
Найтрагічнішим був напад на участкові І куреня. Участок був спокійний, забезпечений р. Десною.