Оглянувся, од'їхавши. З музичної школи всіма сторонами виливалась сіра маса. Мало хто мав тепер рушницю.
Кінна сотня непорушно стояла розвернута. Спереду Дяченко смоктав люльку.
Здавши звіт Зільницькому, що бачив і чув, опинились ми в критичнім положенні. В місті перебувало кілько тисяч озброєних в міцних казармах за високим муром.
Ми мали 300 шабель, сотню багнетів, чотири кулемети і одну легку гармату.
Такий стан не позволяв на твердий голос. Ув'язаться в новий конфлікт, та ще оружний, не було сили, а оставатись збоку не випадало.
Негайно нав'язались ми з Харковом і повідомили про положення в Полтаві.
В відповіді отримано категоричний наказ. Шинкаря з штабом арештувать. Скуплених в казармах роззброїть. Болбочан виїжджає в Полтаву, де наступе рішення.
Перше рішення кіннотчики виконали справно. Арештованих доставлено в гостиницю, зайняту для військових потреб, і посаджено під варту.
Друге завдання лягло на мене, було поважне і небезпечне. Осіннього пізнього дня, коло 3-ї години по обіді, з пішою розвідкою, кулеметами, гарматою і десятком кінних ординарців підійшов я до кошар.
Гармата повним галопом пролетіла коло варти і на виду завернула, скерувавши на казарми дуло.
Кулемети без поспіху зайняли становища з можливістю обстрілу чотирьох сторін.
Піша розвідка під командою доброго і спокійного сотника Всеволода Кустовського розсипалась в лаву. Тоді з ординарцями я в'їхав в браму. З усіх вікон виглядали голови, стежучи за нашими рухами. Криків і біганини не замітно, казарми замерли. Казав одному з вартових визвать когось з старших командирів. Скоро двоє показались од казарм і швидко йшли до брами. Під'їхав до їх і спитав, хто вони є?
Один старший назвався командиром полку, молодший — його ад'ютантом.
Сказав їм, що отаман Шинкар під стражею. Прошу, аби всі вийшли з кошар і уставились густою колоною з загнутими боками. Рушниці мають буть поставлені "в козли", гранати зложено окремо.
На те даю 30 минут. Хочу порозуміться І уникнуть непотрібної потички. Далекий од вжиття націленої гармати і кулеметів. Жду. Все одбулось скоро і справно.
Згромаджені на подвір'ї творили велику і глйбоку колону.
Звернувся до їх, напрягаючи голос.
… Як військові одиниці од тієї хвилини войи розв'язані. Зброю, уставлену в козли, оставлять і вернуться спокійно в казарми. Хто хоче служить Батьківщині, буде прийнятий в наших рядах як брат. Достане одежу, обув і зброю. Рано каждий може вернуться додому.
Коли бачу, ви без вечері, зараз прийдуть тут кухні. Командири по одному од сотні визначать для додаткових вказівок. Тепёр спокійно рушайте в порядку.
Послухано. Темно було, як приїхали кухні з запасом і самоходи по зброю. Кустовський з своїми обняв варту, а гармата і кулемети вернулись до себе. Другого дня в полк вступало коло 1500 охотників.
Приїхав Болбочан з своїм штабом і зайняв Призначене мешкання. Дяченко вручив мені поважну суму грошей і папери, одібрані Шинкареві при арешті. Походили з Радянської амбасади з директивами Совнаркому про повстання проти Директорії. Запевнення про зичливу нейтральність свідчило про зрадливість совітської політики. Німці потребували виводу наших частин з Харкова, грозячи вжиттям сили. Було їх там понад 30 000 добре озброєних. їм загрожено заблокуванням залізниць, а одночасно запропоновано приспішить свій виїзд додому, в чім не матимуть перешкоди.
Тривожні вісти надійшли з східного полудня. Утрачено зв'язок з залізницею між Харковом, Запорожжям і Катеринославом. Ст. Лозова була зайнята частинами отамана "батька Махна", котрий оголосив Гуляйпольську республіку і ішов під чорним прапором анархістів.
Скеровано там інструкторський курінь і кінну сотню. Анархістичні відділи одкинуто до станції Синельникове.
З паперів, одібраних у Шинкаря, виникало, що Червона армія прийде на поміч повстанцям визволятись з ярма поміщиків, буржуїв і капіталістів, що сидять в Директорії.
В бік Білгорода скеровано Богданівський полк.
Кінчалась організація 2-ї Запорозької дивізії в складі: Республіканський полк, полк імені гетьмана Мазепи, — // — // — // — Наливайка, — // — // — полковника Богуна, кінний дивізіон ім. Петра Дорошенка, бригада артилерії, окрема інженерна сотня, помічничі частини.
Командиром дивізії назначено Зільницького, а начальником штабу… мене! Ніякі протести мені не помогли.
Коротка штабова праця не давала ніякого права до зайняття цього важк ого відповідального міста, та ще в часі бойових подій! Бути начальником штабу дивізії міг бути штаб-офіцер Генерального штабу.