Про арешт Болбочана знав. В цій справі мовчав. Взагалі заховувався таємничо. Радив побачиться і побалакать з командиром Осадного корпусу і його начальником штабу.
Обидва можуть помогти в моїх клопотах.
Попрощався, побажав успіху й пішов до свого потягу, котрий рушив скоро дальше.
Рано приїхали ми в Київ. Ждали нас два легкові і два вантажні самоходи. Умовились ми наперед, що Корж буде з Болбочаном, дружини Болбочана і Сільванського з синком замешкають в гостиниці Михайлівського монастиря. Заопікуються ними Довбня і Письменний — обидва кияни. Я займусь справою у властей. Наші з охорони будуть ждать в вагоні дальшого приказу.
Болбочана поміщено в Європейській гостиниці, рядом з поміщенням, зайнятим Петлюрою. При дверях — вартовий. Полковників одвезено на абахту під сторожу.
В Михайлівськім монастирі містились жінки, рядом найнято кімнату для мене як місто, де будем всі збираться.
Там привів себе в порядок і вирушив на місто. Перш за все, побував у Петлюри, аби дістать пропуск до Болбочана і на абахту.
Не подібний був Петлюра тепер до пдомінного промовця з блискучими очима і повного енергії.
Лице бліде, перемучене. В голосі різкість, ненатуральність. Говорив про незарадність Болбочана як командира і політика. Про перебільшення противних сил; зоставлення Харкова і Полтави не було вимушене. Кинута на Полтаву спеціальна група Сушка одбере Полтаву і з гайдамаками піде на Харків.
Я, найбільше заскочений певністю удачі групи Сушка, запротестував проти брехні і наклепів на Болбочана і його штаб, як трубили київські газети. Запротестував в імені 2-ї Запорозької дивізії і особисто як учасник і свідок подій од листопада, од першого дня повстання.
"А що це за дивізія?" — питає Петлюра. Заткало мене і задивило таке питання керівника Збройних Сил.
Вияснюю, що це одиниця, не слабіша од групи Романа Сушка, котрого добре знаю особисто як командира куреня.
Одверто сказав, що група Сушка слаба для виконання завдання.
Пропуски я дістав. Одночасно Петлюра сказав, що справу арештованих розглядає визначена комісія, котра представе перед урядом свій висновок на рішення.
Зараз же поїхав в штаб Осадного корпусу, положеного досить далеко.
Застав полковника Коновальця і Чайковського на місті. Обер-лейтенант австрійської армії був командиром куреня в Укр. Січ. Стрільців. В 1916 році попав до полону з своїм куренем. Мав коло 30–35 літ, худощавий, високий, з фаху, здається, правник. В його захованні чулась певна ненатуральність та хотіння робить враження людини високого положення і впливу. Чайковський наслідував Коновальця у всім.
Дістав тут приречення, що арештовані будуть інтерновані. За їх життя не треба непокоїться. Це було багато. Знову попав на Марішську до Винниченка, голови Директорії. Всередині мешкання нічого не змінилось. Не змінились і господарі.
Узнавши, з чим приходжу, Винниченко, завше зрівноважений, досить агресивно напав на Болбочана і його штаб. Було тут розігнання Селянського з'їздy в Полтаві, непочеплення червоних стрічок, роззброєння революційно свідомого полку, котрого треба спочатку краще обробить національно.
"Володимир Кирилович! На Ваших творах я виховувався під оком брата, которого знаєте. Те, що Ви говорили, я сьогодні прочитав в газетах. Все наклеп, все неправда.
Ніякого з'їзду селян в Полтаві не було, ніхто нічого не розганяв. Була роззброєна велика група під приводом Шинкаря і групи кількох агентів Комінтерну. Ці люди не признавали ні Директорії, ні Нац. Союзу. Діялось це під час боїв за Кременчук і Ромодан. З роззброєних на другий день четверта частина добровільно пристала до нас. Мушу додать, що роззброєння доконав я, маючи тілько сто чоловік проти коло 7 000. Ото Вам правда.
Ми маємо свої національні цвіти. Чужий — емблема ворога — нам не пристає. Сірожупанники були розагітовані, не хотіли йти ні проти червоних, ні проти чорних анархістів. Закон війни в такім випадку має одно рішення — кара смерті. Цього не зроблено. Не було б і виконавців. Запорожці — не кати.
Яким правом і з чийого відома газети пишуть нісенітниці? Кому це потрібно?"
"Комусь потрібно тепер, а через тиждень все можна одізвать".
"Я знаю близько всіх арештованих. Це все люди достойні, далекі од політики, аполітичні, патріоти, оддані справі незалежності України. На них кидають болотом люди, котрих, коли не можна покарать, треба негайно притримать!"