Старі заховали мову і звичай російсько-старообрядний, не піддались канівсько-українській асимілізації.
Молоді цілком зукраїнізовані.
На землі розводили Журавльови багато соняшників, конопель, льону, сіяли квасолю, горох, сочевицю, садили цибулю, часник, моркву, петрушку. Мали і баштан.
Жили незалежно і достатньо, провадячи промислово-торгове землеробство. Ніхто не курив.
Цікаво було те, що хлопці старші були нежонаті, а Наталка — красива, весела, працьовита, з добрим голосом, спокійної вдачі — не найшла собі пари. Мала 19 літ — на порі.
Любив я бувать на вечорницях. Співали тут чудово. Голоси підібрані, ніжні дівочі, сильні парубоцькі, артистично наставлені, прямо чарували знаними і не знаними мені піснями.
Танці під свій струнний оркестр, скрипку з бубоном давали повне естетичне задоволення, особливо сторонньому.
На вечорницях, завше зібрані, сідали до столу. Хлопці приносили випивку, а дівчата — закуску.
Випивка — самогон — була тоді широко розповсюджена. Гнали з цукру, мелясу, житнього борошна, картоплі і солодких цукрових буряків.
Знані були "винокури", продукуючі першорядний "первак" на 90°, маючі приладдя до очищення — дистиляції продукції. Мало хто не продукував до власного ужитку смердючого ошоломлюючого напою. Проте пили все, що на столі.
Я до цього часу мало був обізнаний з горілкою. Була мені противна, не чув ніякої приємності од чарки і не знав значення слів "п'яного", "підпитого". Бачив, як то виглядає, і завше мав огидне почуття до п'яних людей.
Сталось тепер, що і я напився, і то неабияк.
Запрошено мене з якогось приводу до малознайомих, що жили близько Журавльових.
Стара простора хата на дві половини. В дворі — звичайні господарські будови, порядно утримані і поставлені. Хазяйновиту руку видно в доброму плетеному огородженні, міцних воротах, гарному ґаночкові з двома ступенями.
В "світлиці" — надзвичайна чистота, якась невловима уроча достойність. Артистично вишиті і мережені білосніжні рушники навколо старих кутих ікон, на вікнах і над портретом-копією Шевченка доброго художника. Великий стіл, накритий скатертиною тонкого полотна, багато мереженою. Кругом — звичайні дубові лави блищать, як поліровані. Нігде ні порошинки.
Перед образами спокійно червоним огником світиться лампадка. Невелика лампа дає мало світла. З керосином скупо.
Сім'я невелика. Старенька бабуся. Хазяїни, двоє синів і молоденька красуня- дочка. Всі убрані як в свято, хоть день був буденний.
Після привітання і недовгих балачок подано вечерю і запрошено до столу. Як гостеві, дано мені почесний куток під образами.
Попросив зайнять його бабусі, з огляду на вік, а сам умостився поруч, маючи господаря по правій стороні. Був він знаний як знаменитий винокур, хоть горілкою не гандлював.
Поставили мене в клопіт пляшки з різноцвітним напоєм. Одмовить чарки не годиться, а пити не люблю.
Вечеря була смачна, середньоміщансько-господарська.
Завважив немало книжок на полицях. Молодший син скінчив гімназію і жде спокійнішого часу, щоб їхать в Київ учитись в вищій школі.
Щось після двох звичайних чарок бабуся дала знак рукою. Передо мною появився чималий корячок. Налила його по вінця сухою рукою бабуся і просила випить обов'язково.
Не міг одмовить, випив. Хороший аромат і смак добрий.
Корячок був для бабусі і всієї сім'ї великою дорогою пам'яткою. І цей стіл, і лава, на котрій сиджу.
Коли бабуся була молодою дівчиною, за цими столом, на цій лаві сидів Шевченко і з цього корячка пив "калганівку". Любив він горілочку. Тоді і місто вибирав для своєї могили.
"Ось спробуй, синку, калганівки!"
"Сьогодні минуло 105 літ, як Він народився, а завтра мине 58 літ, як помер", — додав господар, вставши.
Встали всі, перехрестились і знову посідали. Випив і зеленої калганівки. Наливки на первакові міцні. Корячок містив добру шклянку. Зробилось легко, весело.
Потепліло всередині. Здається, обняв би всіх людей! Заспівали ще пісень, Шевченкових творів. "Заповіт", "Реве та стогне", "Тополя", "Думи мої". Гарно продекламував молодший "Чернець".
Бабуся ще розказала, що приїжджала в Канів і в неї була Ликера Полусмаківна, з котрою Шевченко мав одружитись. Вона жила вдовою і померла в недалеких Степанцях. Так ото прийшлось упитись перший раз в житті.
10.ІІІ.1919 р.