Третій — збудований складно, сірі очі, обличчя регулярне, вираз спокійний, симпатичний, замислений. Убраний старанніше од двох перших, говоре баритоново.
Більше слухає в розмові.
Коли кінчили їсти, всі були добре підпиті, почервоніли. Надворі вечоріло. Почали співать.
"Єрмака", "Байкал", "Волга-Волга", перейшли на українські пісні.
Відомо, як співає добре підпита компанія, — хто куди.
Козлиний голос бритого, тенор і баритон двох матросів, мій покривав октавою силач. Утробний голос!
Раптом бритий встав: " Товаріщі! Спойом "Інтернаціонал"!
Всі стали навитяжку і затягли: "Вставай, проклятьем заклейміонний!.."
В тишині чудової вечірньої зорі п'яні голоси співали гімн праці всього світу. Не йшло в лад, не відповідало містові і моментові. Стояв я, витягся і мовчав.
Бритий замахав рукою. "Стой, товаріщі! - І до мене, — Ти почему не пойош "Інтернаціонал"?"
"Не можу тепер його співать".
"Почему не можеш? Пой!"
Вп'явся поширеними очима, у того, з їжачком, — очі, як щілинки, красунъ, напружений, похилився в мій бік, силач переводив очі з бритого на мене, третій стояв спокійно, як сторонній свідок.
"Я — п'яний. "Інтернаціонал" в тім стані співать не буду", — стиснув до болю в суставах браунінг в кишені. Що буде!
"Правільно, молодец! Товаріщі! Вот істінний комуніст! А ми — свіньї".
Спів перервався. Залягло на хвилю мовчання. Один за другим четверо піднялось на палубу. Бритий мене затримав.
"Вот, садісь сюда, поговорім. Ти, віжу, парень толковий, а мнє такіє очень нукни. Знаєш, кто я? Я такой, что всьо могу! Меня знаєт сам Троцкій, знаєт Дзєржінскій, вот я какой!" — слухаю і не знаю, хвалиться підпитий, бреше чи ні?
"Прієдєм в Канєв, сам увідіш".
Удаю здивовання і пошану перед такою особою. Встаю з надміру здивування.
"Троцький і Дзержинський так високо стоять, що трудно до їх добраться вам і мені, навіть нашому воєнкомові".
"А вот прочитаєш, то і поймьош!"
Витягає з кишені бумажник, дістає папірець, розгортає.
Лице його набирає важності, слідить за враженням.
Чорним по білому надруковано на машинці:
"Совершенно секретно. Товаріщу Габінскому вручить лічно.
Товаріщ Габінскій назначается председателем Чрезвичайной Коміссіі по борьбе с контрреволюцієй, дезертирством і спекуляцієй в город Канев со всемі полномочіямі".
Печать. Підпис: "Лаціс. Предгубчека".
"Прочитай и это".
"Совершенно секретно. Товарищу Габінскому поручается ликвидировать самозванца председателя Совета в Переяславе Хрустальова-Носаря разом с бліжайшімі сотруднікамі.
Действовать весьма осторожно і без огласкі.
Нарком Л. Троцкій".
Ого-го! Дійсно фігура — цей може!
Пробіг холодок по спині, враження, певно, одбилось на лиці. Габінський, задоволений, сховав в бумажник папірці.
"Ну?"
"Бачу тепер, що Ви — людина важна, коли народні комісари довіряють такі секретні й важні справи. Удалось?"
"Даже не пікнул. Поплив в Чорноє море Носарь і с нім несколько сволочей!"
Хрустальов-Носар — адвокат, близький співпрацівник знакомитого Плеханова, широко знаний по всій Росії революційний діяч, голова Центральної ради робочих депутатів в часі революції 1905–1906 рр.
В тім часі Троцький був його заступником. Обидва належали до Російської соціал-демократичної робочої партії. Весь пізніший час між цими визначними людьми велась боротьба за первенство.
Троцький пізніше перейшов до фракції більшовиків, а Носар зоставсь в меншовиках. Виїхав в Переяслав і оголосив Республіку.
Тепер кінчилась та республіка, а Носар знищений. Габінський їхав в Канів з правами необмеженими, з людьми, готовими виконать все, що він скаже. їхав паном життя і смерті.
Знайомство з ним, а тим більше знать його таємницю, було великою небезпекою.
Розпитував про канівчан, тих, що були при власті, і "буржуїв".
Як на гостряку, вертівся я тепер. Запевнював, що людність спокійна, працьовита, багачів немає. Людина я мала, начальства близько не знаю.
"Ну, хорошо. Встрєтімся, поговорім єщо. Мне нравішся. Помні, я твой друг! Єщо поработаем разом!" — вийшов він нагору, вийшов і я.
Минали Ржищів. Далеко показались огні на Канівських взгір'ях. За 11/г години будем на місті. Чекісти на свіжім повітрі витрезвіли. Міцні голови. Зібрались при виході одіті. У каждого при поясі по два револьвери, висять гранати. В руках — короткі карабіни. Держусь в тіні ззаду. На пристані — Дорошенко, Кузьменко, пізнаю Лобанова з ручним кулеметом.