Так, буваючи там і там, чуються різні думки. Загально ніхто не вірить, що совітська влада удержиться. Помічається занепокоєння і нервовість. Почала і ЧК свою працю: зразу помалу, а чимдалі міцніше. Вночі арешти, в тюрмі щодалі більше в'язнів. Почали зникать люди невідомо куди і коли.
Стали люди дознаваться, хто помагає для ЧК, називать тайних і явних шпіонів.
Дехто, і ми з Дмитром, перестали ночувать у себе, на ніч брали зброю.
Великого шуму наробив нічний арешт популярного молодого лікаря-хірурга. Мертвого найдено його нижче пристані. На голому тілі сліди биття і рани. Прийшов бойовий пароплав і причалив до мосту, де раніше прив'язувано понтон. Там перевели з тюрми арештованих і посадили в трюм.
Пішли радитись до Сільванського, що робить. Бувало, приходили розпорядження командирувать одного-двох по спеціальності до іншого міста і повіту.
Сільванський сам був занепокоєний. Зникло вночі двоє офіцерів з його управління. Забрано до ЧК.
"Давайте, Миколай Михайловичу, на командировку куда хочете і найскоріше!"
Того самого дня потрібні формені папірці були в наших кишенях.
До човнів раніше знесено все потрібне. "Люшня" з запасом пороху, дробу та пістонів тоже лежала в човні.
Не тративши часу, виїхали ми вгору зараз після обіду. В другім човні проводжав Лука Семенович і віз великий сапет до переховання зловленої риби.
Могло там поміститься з 10 пудів.
Почалось наше незабутнє довге перебування, не обмежене нічим на Дніпрових просторах.
Вільні, незалежні, плили ми з Дмитром дальше од міста, од людської суєти. Щасливі, без страху перед ЧК, без заботи про завтрашній день.
Перший свій табір розбили на острові, кілометрах в десяти од Канева.
Човен витягли дальше в лози, похилили, підперли мостками, на траву прослали пледи, зверху кожухи — і постіль готова. Потім завше мали під пледи свіже пахуче сіно.
Дров було багато і під рукою. Впорядкувавши свої речі і харчі, посідали ми близько човна з вудками щось піймать на вечерю.
Перший раз Дмитро зварив рибацьку кашу по-канівському. В казанку на триногах зварилась юшка з менших окунів і йоржів. Потім дрібницю цю викинуто на берег поживиться куликам.
Далі більша риба варилась кусками, разом з картоплею і пшоном. Коли то закипіло, вливалась шклянка холодної води, щоб риба загартувалась, не розварювалась. Одночасно тоненько порізане сало, вилежане, кидалось до казанка. Додавалось в міру цибулі, перцю, лаврового листу. Коли картопля зварилась, витягали її, рибу і сало та клали на чисто вимитій досточці, знімався казанок і сідалось з ложками до снідання, обіду та вечері.
Смачна та поживна така рибацька каша. З'їсти її можна немало, особливо коли попрацювать веслом. На лугах росли сочистий щавель і лук. Лук смаком і запахом був чимсь середнім між цибулею та часником. Був знакомитою приправою.
В нашім таборі огонь не вигасав. Звечора клались на огнище два-три пеньки та горіли до ранку. На вугіллях завше вдень стояв чайник. Дмитро любив почаювать. Часами, коли не хватало засипать правдивого, запарювалось бадилля ожини або дикої малини. Вихбдив напій золотисто-червоного цвіту і смаку та запаху приємного. Де водились суниці чи полуниці, напій був першорядний.
Ми досить часто міняли свої дання. З хвостів невеликих сомів варився дуже смачний щавльовий борщ. Часом мінялось за рибу в правобережних селах курча. Риби ми не жаліли. Мали зелень, сметану, масло, сало. Все це — коли ми обжились, пізнали тут людей і нас пізнали люди. В умовлений день чекали на березі з продуктами, а котрийсь з нас привозив 20–30 кг риби.
Дмитро знав добре ці міста, колись часто рибалив з батьком. Бували дні, коли риба не бралась. Звичайно — в гарячу погоду або перед грозовими дощами. Міста ми міняли, коли хотіли, таборились, де сподобалось, щоб близько було сіно, багато дров і неда/хеко села.
Раз на тиждень приїжджав Лука Семенович з другим великим сапетом, наш з більшою, висортованою рибою чіпляв до човна і спускавсь в Канів.
Там мав умовлених покупців, переважно жидів. Вони брали на "шабес" рибу, достачали чай, перець, сіль, лавровий лист та інші товари, потрібні дома, платили грішми.
До речі, треба сказать, що Дмитро не мав поводження серед молоді, не бував там, де я. Очитаний тоже мало.
Більше тримався жидівського товариства і на тім непогано виходив. Як уже замітив, канівські жиди були якогось іншого складу. Не виділялись заможністю, не брали уділу в політичному житті, жили, як інші міщане. Були свійські, підкреслено канівські.