Не находе слів вдячності, не може ще прийти до себе після тяжких перебивань та несподіваного визволення.
"Добру і гарну сестру маєте, поручику, їй завдячуєте дуже багато!"
"Сестра? Я сестри не маю!"
"А та, що приносила вам білизну, xаpчi, до мене приходила, так побивалась за Вами?"
"Ах! То не сестра".
"То добра і близька моя знайома..
"От воно що! Сидіть тут, грійтесь, маєте винтовку, може, принесу скоро щось накинуть, бо робиться видно. Куда хочете пробиратись?"
"В Київ, я київлянин"
В близькій Іскрівщині позичив убрання, а в недовгім часі сиділи ми у дівчат Федорових за сніданням.
Зіна побігла до "сестри" щоб прийшла до залізничного мосту на 10-ту годину, Гаша пішла на квартиру Осташкевича принести, що осталось з одежі.
Незабаром всі вирушили до залізничного мосту, де завше було місто наших човнів.
Лука Семенович пішов до Іскрівщини, щоб пригнать сюда мій човен. Прийшла і "сестра", принесла клуночок харчів.
Малось враження, що, побачившу Осташкевича, була більше здивована, ніж рада.
На боці вони щось говорили. Коли пригнав Л. С. човен і ми сідали в човен, прощання було, як для закоханих, не дуже чуле, а для брата і сестри — мало сердечне.
Особисто чув якусь обиду: обдурили мене сльози. Хоть смертельна пригода кінчилась добре, пережитого не жалів, одначе не було то розумно. Дмитро мав рацію.
Кілометрів за 20 висадили свого пасажира і зажили по-старому. Ловили, одначе, ближче. Коли приїхав тепер Лука Семенович, привіз просьбу тих, що думали про оборону, на нараду. Одмовить не випададо.
Дмитро отаборивсь часово недалеко.
На нараду зібрались поважніші люди, з двадцять душ.
Була виставлена надійна охорона.
Якимсь способом дехто знав справу з Остчем.
Майже не криючись, розстріляно частину з пароплаву.
Найгіршим катом уважали всі красивого матроса. Він ходив, часто сам, до двох дівчат. Одна, напевно, працює в ЧК, про другу нічого поганого сказать не можна.
Що робить? Що ж, належить по ночах в каждім кутку мать охорону. Зостається одна одповідь — удар на удар.
Своїх виявлених шпіонів покарать батогом і киями. Тільки так, щоб не знали хто.
Матроса-ката убито. Пашу Радванську по голому покарано батогами, а ще когось почастовано киями. Слідили таких пильно, накидано мішок на голову, зав'язаного потім підкидали на вулиці. Ще через короткий час згинув без сліду другий чекіст.
До Канева, одначе, навідувались ми рідше, хоть терор ослаб.
Габінський причаївся, притих і в недовгім часі зник з Канева. Од'їжджаючи, ЧК застрелила одного свого працівника-канівчанина, котрий не хотів виїжджать. Терор зник.
"Щось буде важне!" — сказав Лука Семенович, Вся Дніпровська флотилія пішла вниз. В місті посилені патрулі. Виставляється варта в бік Степанців в окопах.
Поплили ми далеко вгору, аж під Переяслав. Тут гарні високі береги, порослі лозами та деревами. Близько піднімалась Вибла могила — найвище взгір'я правого берега. Тут побудували добрий просторий курінь, вигідний до спання, од дощу, замаскований од ріки і вищого берега.
Човен тоже легко затягався в кущі.
Близько села не було, при потребі хтось опускавсь до Бучака. Не забувалось заглянуть і до діда Семена, завше радого.
Як казав, ловили ми на перемети. Що ж то є?
Єсть то довгий шнур, з крючками один од другого 2 метри. Крючки весною № 5, літом — № 1, на добру рибу.
Шнур конопляний, сплетений на прядці з дев'яти ниток, дуже міцний, не порве його і трьохпудовий сом.
Шнур з 125 крючками зветься "кінець".
Ми в'язали і ставили два кінці — 250 крючків. Вдень кінці стоять дві години на бистрій глибокій воді. На ніч ставляться ближче берега "на соми".
Коли два кінці в воді, другі наживляються.
На "корито", широку в півметра дошку, довгу на метр, з прибитими до довгих боків (…), насипається мокруватий пісок 5–6 см рівненько. На послідній крючок насаджається черв'яка, з правого боку нагорі робиться пальцем дірка, всовується наживлений крючок, придавлюється піском, а потім кільцями нижче "кісок" укладається в ліву сторону. З крючками дальшими робиться те саме, що з першим. Щодесять крючків прикріпляється плескатий камінець, 30–40 дека, та кладеться під лівий бік. Таким способом на кориті лежить 25 рядів звинутого шнуру, 25 камінців під лівим боком.
Послідній крючок буде початком перемету на дні ріки. Кінець шнуру в'яжеться до міцної тонкої вірьовки, 20–30 м, з каменем кілограмів 15–20.3 другого кінця до вірьовки прив'язана велика суха тиква. Готовий перемет переноситься на човен і ставиться впоперек, початковим кінцем до сторони течії.