"З великою охотою!"
"Підождете на вулиці, а ми з вашим старшим зайдемо до команди".
Замінивши кілька слів з нашим "хранителем", заходимо втрьох до команди. Там, вислухавши, в чім річ, та прочитавши папери ком. постерунку та Новіцького, якийсь комісар ріщив наше діло одразу. По спискові виписано засвідчення, що дана особа з інтернованих — працівник фірми "Вітковський і Даценко".
Фірма поміщалась в отелі "Брест". Жив там шеф фірми Лев Іванович Даценко, інженер-залізничник, працівники канцелярії, бухгалтерії, касир-платник. Технік-залізничник і контролер. Дали нам одразу безплатний білет на потяг і скерували на ст. Влодава.
Роботу проводив підполковник Бобро Петро Васильович, полтавець. Робочі жили в великих товарних вагонах "Pulmana", з печами та нарами. Бобро мав окремо одділену кімнатку з піччю і містом на двох. Там і я примостився. Решта розмісилась в вільному вагоні.
Мала тут будуватись залізниця, доїзд до фабрики, котра будувалась до прописування шпал хімікаліями, хоронящими од гниття в землі. Сама будова не починалась, не було ще планів. Сортувались рейки різних марок і скріплення. Робочих козаків нашої залізничної сотні — душ 30.
Бобро, людина почтива, великої чесності і моралі, заклопотано сказав мені, що не може дать мені чогось легшого, свого помішника чи надзорця, може уважать тільки за робітника, як і всіх, з поденною платою. Як не може, то не може, нічого не поробиш. Побуду, спишусь з п. Адамом, може, що найдеться краще.
Другого дня вийшли до праці. При рейках треба буть обережним. Не уміючи, можна легко покалічиться! З накладками та болтами легше, а і то — не для мене. Кормляться тут каждий окремо. Напротів вагонів — барак-кухня з величезною плитою і двома п'ятивідерними котлами. На плиті гріють каву в котелках, над одкритим огнем на кускові дроту або довгій шпичці смажиться сало, жир капає на огонь, пропадає. Рано в обід і вечором те саме. Тратиться багато часу, одпочинку, та і їда така не дає ситості і смаку.
"А що, Петро Васильович, якби організувать спільну кухню? Для всіх була б користь. Збереглось би багато часу, люди б одпочивали більше, їли б ситніше і неодноманітно, сухо та сухо, коштувало б хіба дешевше та і працювалось би охотніше, краще. Як ви на це?"
"Відомо, що було б добре. У нас так уже повелось, привикли. Я сам, як бачите, на сухому. Як поїду до Бреста, то тільки там поїм по-людському, нормально. Думка добра, та як зробить?"
"Гроші маєте в запасі?"
"Є, та небагато".
"А коли буде получка?"
"Днів через вісім-десять".
"Підлічимо. Нас єсть 56 чоловік, 560[12] ротів, середньо каждий проїдає в день 90 марок, вона все падає. На 560 ротів треба 50 000 марок. Що можете часово вложить?"
"Найбільше — 6 000".
"Я дам 4 000, мої хлопці яких 27 000, це уже 37 000. Думаю, що і ваші нашкрябають 13000?"
"Не нашкрябають. Дехто пропивається і голодає. Одначе на 8-10000 лічити можна".
"Так от, завтра буде перший обід, шикуйте гроші, рано їду на базар в город, а до помочі візьму свого козака Ладана, він був при кухні, а я дещо умію з куховарства. Тепер піду побалакаю з усіма, певний, що буде згода".
Сталось, як задумалось. До міста близько, через Буг — 2 км. В 9 годин здоровенний віз привіз картоплі, буряків, капусти, моркви, цибулі, 6 кг м'яса барана, сала, хліба. Докуплено перцю листку. Договорена дуже бідна жінка, котра жила в залізничному погребі, зобов'язалась за їду помагать при кухні, держать в чистоті плиту, котли, замітать, мить дві куплені сковороди, черпак і великий ніж з вилками до м'яса. Коли прийшли продукти, плита і котли були вичищені, кухня заметена, в котлах налита вода.
І став я куховарить. При кухні повішено кусок рейки на сигнал. Рівно в 12 годин на обід був борщ з кришеним м'ясом, нашкварений добре салом. До нього по 0,5 кг свіжого житнього хліба. Всього зварено 60 літрів, для проби коло літра на одного.
Що ж, вийшло добре. Наїлись усі, хто більше, хто менше з'їв… Здорова, свіжа, гаряча їда, незле зварена, крім ситості, давала ще 40 хвилин одпочинку.
Дружно взялись до приготовления вечері. Порадились. Баба знає тут хуторян, що мають багато молока. Могла б купить з 5 відер кислого молока, доброго, з сметаною.
"Ідіть, і на вечерю нехай принесуть, поторгуйтесь, тут їм заплачу, а ти, Ладан, берись чисть картоплю на 60 чоловік, я приготовлю три кг сала, треба зашкварить картоплю".
На час і молоко доставлено. Хазяйки забрали гроші, з ними договорився про достачання раз на тиждень 5 відер кислого молока, 2 кг масла, 10 jer сиру, все рано в п'ятниці по ціні базарній. Вигідно їм, що не треба йти до міста на базар, мені так само менш клопоту. Труднощі з зробленням 600 вареників баба взяла на себе, бо взяла й ще двох до помочі дівчат, що з нею жили. Тільки треба яєць, про це постарається. Гірше буде з розкладанням. Треба великого столу, двох стільниць і качалок. Це не біда. Дошки можна взять при будові, теслярі стіл зіб'ють на козлах, стільниці зробе столяр-залізничник за вареники, а тісто можна розкачать бутилкою.