СПОРТ У БЕРЛІНІ
27 лютого. Був на верхогонах у Штравсберґу. Поставив у букмекера 100 марок на спадкоємця крови Гамблетоніяна й Мамбріни, — прегарного коника «Фатерлянда».
Перед першим заїздом випив у буфеті три ґляси брантвайну та з'їв кілька бутербродів із шинкою.
«Фатерлянд» на початку поводився досить добре.
Але під кінець цей нещасний кляйдесдаль,* — будь прокляте його ім'я й моя голова, — здав перед тракененом* «Гансом».
Довелося дати 50 марок одному з банди «Завжди Вірних»,* — авансом за підрізування сухої жили в «Ганса».
Не вигоріло. — «Ганс» прийшов перший, «Завжди вірний» зник з 50-ма райхсмарками невідомо куди.
Я збігав до стійл і подивився на ноги «Ганса». Всі сухі й мокрі жили на місці. Може це й краще, бо вдруге поставлю на нього.
А втім, — розтрощив разом з іншими банкрутами статую Гіподамії та її батька Еномая, — царя Пізи в Еліді, що стояли при вході на гіподром.*
Поліцай-президія прислала автокоманди нападу. Я втік.
1 березня. В райхстаґу запитання з правого крісла: — Чи відомо міністрові внутрішніх справ, що комуністи чинять опір панівній державній владі? Чи відомо, що комуністи 27 лютого вчинили погром на гіподромі в Штравсберґу? Чи відомо, що вони забили його величність короля Еномая та його найяснішу дочку принцесу Гіподамію, які користуються з нашої гостинности, а значить і з права недоторканости в нашій прегарній дорогоцінній (голос з місця: — а репарації?) ... дорогоцінній, — підкреслюю, — країні, в нашому любому Дойчляндові? Що гадають робити з приводу подій у Штравсберґу міністер внутрішніх справ та міністер закордонних справ?
Підголосок з місць соціял-демократів: — Чи відомо...
З лав комуністів: — чути сміх.
В льожі представників преси: — гомеричний регіт. Репліки: «Ну й ну!», «ой помру!», «Ги-ги-ги!», «Ха-ха-ха!», «Ги-ги... ги... попотами!»
Льожі чужоземних представників: — дипкорпус звільняє місця in corpore.
Голова: — дзвонить і закликає до тиші.
Скандал: з ґалерії лунає голос школяра: — Мамо, пан учитель говорив, що Еномай і Гіпопотамія давно окачурились, ще тоді, як мого дідуся не було й живого, і чоловічки тільки но встигли видумати бога і по вулицях не ходило котів і собаків. Чи це правда, мамо?
Мама: — Цссс... там унизу сидять вумні люди, Гансику, вони знають більше ніж пан учитель!..
Школяр: — Мамо, хіба вони вумні, — а чому в них такі маленькі голови і без волосів?
Мама: — Цссс... цить!
Голова: — просить сторожу з'ясувати, яким чином на засідання райхстаґу попадає плебс, а також вивести школяра, маму й комуністичного депутата від третьої виборчої округи Руру.
В залі пекельний галас.
В лавах правих: — злобний шепіт біля постаті, що внесла запитання, — «ви абсолютний дурень, — ми вас виключимо з партії, Дон-Кіхот ви нещасний, що ви наробили!»
Абсолютний дурень: — демонстративно пориває з партією й виходить з залі.
Шум. Сміх. Скандал.
Офіціоз міністерства внутрішніх справ уміщує звістку про подію в райхстаґу без коментарів. «Форвертс»* запитує, чому соціяль-демократи, що завжди стояли на сторожі моральности, не внесли запитання міністрові освіти щодо вчителя, який у німецькій школі серед білого дня навчає дітей про штучність походження бога, а також робить натяки на походження людей, зокрема вогезів, кімврів, тевтонів, швабів та інших, не від нібелюнґів,* а від котів і собак. «Роте Фане»* містить статтю про новітню подорож Гуліверову по кулуарах райхстаґу, та про його зустрічі там з йеху та гуігнгнмами...*
Щодо мене, — то, на мою думку, архітект Шінкель в жодному разі не побудував би райхстаґу,* коли б знав про глупоту депутатів, які згодом будуть засідати в цій споруді зоологічного йолопства.
13 березня. Був на верхогонах з перешкодами у Карлхорсті. Поставив 150 марок на прегарного кохляні* «Насредина», що йшов під жокеєм Карлом Ґелеґенхайтом.
Всі шанси були за. — «Насредин» випереджав на один метр всіх суперників. Бездоганно взяв бар'єри, але, — за три метри до фінішу злякався німецького республіканського прапору, став дибки й, збивши Ґелеґенхайта з сідла, розтрощив йому руку. Я був серед тих, що допомогли нещасному Ґелеґенхайту підвестися з маніжної жорстви й добили його на місці.
4 травня. Був у Гоппеґартені. Не ставив на жодну шкапу. — Була підозра, що всі рисаки — «мохрен-копфи». Зробив цілковито правильно. — Хоча біг був гарний, але, коли призова кандидатка англонорманка «Ґретхен» брала передостанній бар'єр, — під нею вибухнуло 400 грам динаміту. Кобила й жокей розлетілися в шматки. Я ніякого відношення до цього не маю.