[Частина перша]
КОДИ РОЗМОВ
ПОГОДА
Кожне обговорення англійських розмов, як і самі англійські розмови, обов’язково починаються з Погоди. Дотримуючись букви закону я, вслід за усіма дослідниками англійськості, наведу знамениту цитату д-р Джонсона: «Коли двоє англійців зустрічаються, то перша тема для розмов — погода». Хочу наголосити, що минуло двісті років, а спостереження все ще актуальне!
На цьому етапі усі дослідники або ставлять крапку, або ж безрезультатно намагаються придумати переконливе пояснення, чому англійці настільки «одержимі» погодою. Вони зазнають невдачі, оберуть за основу хибні вихідні дані: вважають, що розмови про погоду — це всього лиш розмови про погоду. Іншими словами, вони собі думають, що ми розмовляємо про погоду, бо в нас якийсь особливий (хворобливий, мушу визнати) інтерес до цієї теми. І більшість одразу ж кидається з’ясовувати, що ж такого дивовижного в англійській погоді.
Білл Брайсон, наприклад, дійшов висновку, що нічогісінько дивовижного в англійській погоді нема і відтак наша одержимість погодою незбагненна: «Чужинець добряче здивується, адже найбільш приголомшливе в англійській погоді якраз те, що нема чому дивуватися. Торнадо, мусони, лихі чорториї, смертоносний град — усі ці феномени, що додають природі крапельку непередбачуваності, небезпеки та змушують благоговіти перед її міццю, майже зовсім відсутні на Британських островах».
У приступі патріотизму, нехарактерному і напевно неусвідомленому, Джеремі Паксман піддає сумніву припущення Брайсона і запевняє, що англійська погода насправді захоплива:
«Брайсон геть нічого не тямить. Зацикленість англійців на погоді не має нічого спільного із показовими виступами, як, наприклад, у випадку з англійськими селами, тут кульмінація, за великим рахунком, у відсутності кульмінації. Справа не так у самому природному феномені, як у його непевному характері — коли йдеться про Англію, то нема сумнівів, що погода там непередбачувана. Тропічних циклонів, може, і нема, але тут, на березі океану і на краю континенту, ніколи не знатимеш напевне, що отримаєш завтра»
Я ж переконалася, що помиляються обидва — і Брайсон, і Паксман. Розмови про погоду насправді зовсім не про погоду: англійські погодні теревені — це форма коду, що виник, аби допомогти нам подолати природну стриманість і таки почати розмову. Усі ж знають, скажімо, що «Гарно сьогодні, еге ж?», «Ох і холодно, правда?», «От затягло дощами!» та інші варіації на тему є не просто метеорологічним запитом. Це — ритуальне привітання, зачин розмови або ж «паузозаповнювач». Інакше кажучи, розмови про погоду — це форма «словесного вибирання бліх», такий собі еквівалент «соціального вичісування» у наших родичів приматів, які, будучи і так чистесенькими, можуть годинами вичісувати хутро один одному, а все для того, щоб зміцнити соціальні зв’язки.
Правила розмов про погоду
Правило взаємності
Джеремі Паксману невтямки, чому «блондинка середнього віку», з якою він перетнувся навпроти Головної Метеорології у Бракнелі, каже: «Ох і холодно, правда?». Він списує цю ірраціональну поведінку на суто англійську «рису благоговіння перед природою». Насправді ж оце «Ох і холодно, авжеж?», як і те «Гарно сьогодні, еге ж?» та іже з ними, не що інше, як закодоване: «Я хочу з вами розмовляти, а ви?» — або, як на те пішло, звичайнісіньке: «Привіт». Бідолашна жінка просто намагалася зав’язати розмову з містером Паксманом. Не обов’язково якусь ґрунтовну бесіду, а просту — на знак взаємної уваги, щоб привітатися. За правилами йому слід було всього лиш відповісти: «Авжеж, холодно!» — чи щось на кшталт такої ні до чого не зобов’язуючої ритуальної відповіді, яка розкодовується як «Так, я з вами говоритиму / привітаюся». Не відповівши, Паксман переступив через правила етикету і дав ясно зрозуміти, що «ні, я з вами не розмовлятиму / не вітатимусь». (Однак, це незначний переступ, адже правила приватності та стриманості вищі за соціальні правила — розмови із незнайомцями не входять до категорії обов’язкових.)
Колись у нас був інший варіант відповіді, актуальний принаймні у певних соціальних сценаріях — чудове «Як ся маєте? / How do you do?». Однак, таке привітання (як би безглуздо це не звучало, але у відповідь потрібно повторити «How do you do?») тепер вважається застарілим і ним вже не можна порятуватися у непевній ситуації. Так само і «Гарно сьогодні, еге ж?» слід розглядати у тому ж ключі, а не сприймати буквально: «Як ся маєте?» — це не справжнє питання про стан здоров’я та справ, як і «Гарно сьогодні, еге ж?» — це не справжнє питання про погоду.