Як влучно зауважив Паксман, англійці «схильні безмежно дивуватися погоді». До того ж їм це до смаку! Проте, ми ще й очікуємо цього здивування — ми звикли до мінливості нашої погоди і сподіваємося на часті зміни. Нам тривожно, якщо декілька днів поспіль погода не змінюється: дощить понад три дні — час побоюватися повені, день-два снігу — час оголосити надзвичайний стан, а тим часом — вся країна безпорадно ковзає і буксує.
Погода як член родини
Ми можемо годинами нарікати на погоду, нам можна, а от іноземцям — зась! У цьому контексті ми трактуємо погоду як члена родини: можна досхочу скаржитися на поведінку дітей чи батьків, але бодай натяк на осуд з боку чужинця вважається неприйнятним і вкрай нетактовним.
Хоч ми й добре знаємо, що погода в Англії нічим не особлива — знаємо про відсутність екстремальних температур, мусонів, бур, торнадо та хуртовин — та все-таки страшенно розчулюємося і стаємо на захист нашої погоди при перших же нападках на її невигадливий та вбогий характер. Принизити нашу погоду — ось найгірше з можливих порушень погодних правил і припускаються його переважно іноземці, зокрема американці. Коли влітку температура сягає аж понад двадцять градусів і ми дружно скиглимо, що: «Уфф, гаряче, еге ж?» — то нам зовсім не любо, коли заїжджі американці чи австралійці з нас підсміюються і піджартовують, кажучи: «І це ви називаєте спекою? Та це сміх. Приїздіть до Техасу [Брисбена], от там справжня спека!».
Такий коментар не лише паплюжить правило згоди та правило «Погода як член родини», але й демонструє переважно кількісний підхід до погоди, який ми вважаємо грубим і неприйнятним. Єхидно скривившись, ми наголошуємо, що розмір — це не головне і, щоб зрозуміти англійську погоду, потрібно зважати на найменші зміни та придивлятися до нюансів, а не покладатися лише на вульгарну одержимість об’ємами та величинами.
Погода для англійців таки справді є одним з небагатьох приводів для неусвідомленого та щиросердого патріотизму. У процесі мого заангажованого спостереження, яке, ясна річ, не обійшлося без багатьох розмов про погоду, я раз у раз стикалася з войовничим захистом. До того ж оборонна позиція притаманна усім класам та соціальним групам. Скрізь можна спостерігати зневажливе ставлення до гігантоманії американців: один балакучий інформатор (власник пабу) сказав мені якось, — і я певна, що не він один так думає, — що «ті американці завжди зациклюються на “в кого більший”, навіть якщо йдеться про погоду чи ще щось таке! Вони цілковито завернуті — більші стейки, гігантськіші будинки, лютіші хуртовини, сильніша спека, нищівніші урагани, та геть все має бути більшим. Ніякої, хай їм грець, витонченості! Ось в чому їхній ґандж». На такій самій патріотичній ноті, але трохи елегантніше, Джеремі Паксман знецінює до категорії «показухи» усі мусони, люті хуртовини, торнадо та градовиті заметілі зі списку Білла Брайсона. Хитра гра на пониження, дуже в англійському стилі!
Прогноз погоди для мореплавців
Дивовижна пристрасть до погоди виявляється у щирій любові до прогнозу погоди для мореплавців — квінтесенції англійськості. Недавно, розглядаючись у книжковій крамниці приморського містечка, я натрапила на цікаву великоформатну книженцію з ілюстраціями і мариністичним пейзажем на обкладинці. Називалася вона так — «Дощ пізніше. Добре». Мене аж осінило — чи не кожен англієць зрозуміє цю дивну, майже безглузду, навіть суперечливу фразу. Для нас — це елемент таємничої, промовистої та навдивовижу заспокійливої метеорологічної мантри, яка виходить в ефір одразу ж після новин на BBC Radio 4.
Прогноз погоди для мореплавців — це детальний, з додатковою інформацією про силу вітру та видимість, прогноз погоди для риболовецьких, торгових та прогулянкових суден, що ходять у прибережних водах Британських островів. Ні за яких обставин і ніяким боком ця інформація не стане в нагоді мільйонам сухопутних слухачів, але вони все-таки слухають — завмирають у релігійному трансі, заколисані спокійним, виваженим і таким звичним переліком морських акваторій, інформації про вітер, погоду та видимість. Та в цьому речитативі пропущені кваліфікаційні іменники: там відсутні — «вітер», «погода», «видимість», тож на виході отримуємо щось на зразок такого: «Вайкінг, Північний Утшир, Південний Утшир, Фішер, Доджер, Джермен Байт. Західний або південно-західний три-чотири, пізніше зросте до п’яти на півдні. Пізніше дощ. Добре. Стає помірним, іноді слабким. Фарерські острови, Фаєр-Айл, Кромарті, Фортіз, Форс. З півночі на захід три-чотири, зросте — Крапкадо шести. Зливи. Добре». І так далі, і так далі — монотонно і одноманітно, аж поки перелічать усі тридцять одну прибережну морську зону. Тільки тоді мільйони англійців, які насправді не мають ні найменшого уявлення, де ці води знаходяться і що ці таємничі цифри та слова означають[15], врешті-решт вимкнуть радіоприймачі, а «холодна поезія інформації», як влучно охарактеризував мореплавські погодні прогнози Шон Стріт, навіє на них дивне відчуття умиротворення і подекуди навіть піднесення.
15
До них належать не лише старше покоління, що сумує за минулим. «Прогноз» має безліч молодих шанувальників, віднедавна модно вплітати цитати з прогнозу у поп-пісні. А недавно я познайомилася з 19-річним барменом, який свого собаку назвав Кромарті — на честь однієї акваторії.