Багатьом моїм інформаторам — переважно іммігрантам та гостям, що на довше затримались в Англії, цей дивний ритуал не дає спокою і збурює брижі нерозуміння. Чому ми вперто вслухаємося у перелік незрозумілих місць і ловимо кожне слово з метеорологічних прогнозів для незвіданих закутків? Не кажучи вже про те, що ми наполягаємо на прослуховуванні цілковито безглуздої літанії від «а» до «я» і будь-які спроби вимкнути радіоприймач сприймаємо не інакше як святотатство? Мої інформатори геть розгубилися, від того шквалу обурення, запальних дебатів та лементів у пресі, на радіо та телебаченні, що здійнялися внаслідок перейменування однієї морської акваторії (Фіністер перейменували на Фіцрой). Не менше зачудування викликав би всенародний розпач від того, що БіБіСі мало нахабство зсунути час вечірньої трансляції на цілих п’ятнадцять хвилин (як звітує речник Метеорологічної служби: «Люди оскаженіли»). «Таке враження, що намагалися змінити слова Господньої молитви!» — сказав один із моїх інформаторів-американців про весь цей бедлам із зміною Фіністера на Фіцроя[16]. Я спробувала пояснити, що справа зовсім не у змістовності та відповідності інформації, ні, для англійця слухати прогноз погоди для мореплавців — це як слухати добре знайому молитву, навдивовижу заспокійливу, навіть для невіруючих, і будь-які втручання у такий надважливий ритуал приречені нас травмувати. Ми можемо і не знати, де ті моря, вела я далі, однак ці назви вшиті у національне несвідоме — та люди навіть домашніх тваринок називають на їхню честь. Ми собі потішаємося з прогнозу погоди для мореплавців (автор «Дощ пізніше. Добре»[17] зауважив, що іноді ми «беремо прогноз на кпини: “Зливи і грози це добре? Я не думаю, що це добре”»), але ми, зрештою, глузуємо зі всього, навіть ні, особливо з найсакральніших речей. Як-от, Погода та наш Прогноз для мореплавців.
Розмови про погоду та англійськість
Правила розмов про погоду чимало розповіли про англійськість. Перш ніж взятися за дослідження найменших нюансів англійських розмовних кодів та поведінкових правил в інших аспектах життя англійців, ми вже отримали неабиякі підказки та ключі до розуміння «граматики» англійськості. У правилі взаємності та правилі контексту проглядаються чіткі ознаки фірмової англійської стриманості та соціальних заборон. Водночас надалі ми зауважимо й вправне використання «фасилітаторів» у намаганнях подолати ці незручності.
Правило згоди та винятки з правила натякають, наскільки важлива ввічлива поведінка та як ми вболіваємо, щоб не розпалювати конфлікти (чи, у відповідному контексті, сприяти конфлікту), а також демонструють, що закони етикету вивищуються понад законами логіки.
Інваріантність правила згоди та підпункти правила погодної ієрархії свідчать про те, що ексцентричність та натяки на стоїцизм — той останній добре присмачений песимістичними плачами — є цілком прийнятними. Правило поміркованості вказує на несприйняття та засудження усіляких екстрем, а правило «Погода як член родини» демонструє цілковито неочікуваний патріотизм вкупі з приголомшливою повагою до чомусь недооціненого шарму розмов про погоду. Ритуал прослуховування Прогнозу для мореплавців, а також невтішна печаль при спробі цей ритуал посунути, замилування словами та ексцентрична відданість таємничим та подекуди ірраціональним забавам та заняттям — у всьому вчувається гумористичний настрій та нехіть до надмірної серйозності.
Очевидно, що нам знадобиться чимало доказів, щоб впевнитися, чи ці категорії є «визначальними характеристиками англійськості», які ми взялися вивчати, але вже зараз починає проглядатися, що детальний аналіз неписаних правил може допомогти нам збагнути глибинну суть англійськості.
17
Мабуть, варто зауважити, що книжку «Дощ пізніше. Добре» вперше було опубліковано 1998-го року і пережила три перевидання: 1999, 2000 і 2002 років. (Після преславутого перейменування Фіністера друге видання довелося редагувати.)