Інші ритуали зміни стану — особисті ритуали та неправильні дієслова
Ювілеї та річниці весіль, новосілля, прощальні вечірки, вечірки з нагоди виходу на пенсію зазвичай святкують з меншим розмахом. Це приватні свята, яким не дорівняти до знакових подій життєвого циклу, про які ми говорили вище. Однак деякі з них можуть мати не менше значення для самих винуватців свят.
Оскільки ці ритуали переходу заведено святкувати приватно, в колі сім’ї та близьких друзів, вони не такі виснажливі в соціальному плані, а тому там ми поводимося не так неоковирно і штивно, як на важливих обрядах, на кшталт весіль та похоронів. У вузькому колі, в товаристві добре знайомих людей, ми вміємо бути відкритими, чуйними та сердечними, ми спроможні видавати увесь спектр емоцій, які незмінно асоціюються із дружніми та сімейними стосунками. Хтось із нас більш відкритий та сердечний, хтось менш, та це залежить від особистих рис і не має жодного стосунку до ментальності.
Винятками є святкування з нагоди виходу на пенсію та прощальні вечірки, які переважно відбуваються на роботі: серед гостей можуть бути не лише близькі друзі того чи тієї, хто покидає колектив. Тому цим ритуалам зміни стану характерні звичні ознаки англійськості: симптоми «соціальної не-дужості» глушать гумором та алкоголем; класову зацикленість маскують ввічливим егалітаризмом; скромні, самознецінюючі промови рясніють прихованими хвастощами; панує хмільне «розкріпачення»; неоковирні рукостискання, незграбні поплескування по плечу та недоладні обійми.
Насправді домашні свята, які влаштовують лише для близьких — хай це будуть дні народження, річниці, новосілля та вечірки з нагоди виходу на пенсію, — не розписані по нотах. Там можуть дотримуватися загальноприйнятих традицій (торт, кульки, пісні, особливі страви, напої, тости), але їх зазвичай одомашнюють і інтерпретують по-своєму. Також поведінка гостей буде дуже різною, і це залежатиме не лише від того, до якого класу вони належать чи якого вони віку, але ще й від особистих факторів — характеру, настрою, «мух», «коників» та мотивації. Все це вже зі сфери інтересів клінічних психологів та психіатрів, а не соціологів.
До певної міри все це стосується і більш формальних, не таких інтимних, ритуалів зміни стану — навіть на світських подіях наша індивідуальність нікуди не вивітрюється і ми не перебираємо подобу роботів, які роблять тільки те, що їм велить кодекс англійськості.
Я, не маючи наміру заперечити нашу індивідуальність, все ж певна, що в загальних рисах наша поведінка на офіційних, не домашніх заходах є передбачуваною і вписується в рамки основ «граматичних» правил нашої культури. Щоб уникнути непорозумінь скажу, що наша менш передбачувана поведінка на домашніх святах від цього не стає «помилковою». Ці події дуже скидаються на неправильні дієслова: в них свої правила, які уможливлюють вищий, аніж той, що ми собі дозволяємо на щодень, градус душевного тепла, спонтанності та відкритості. Ми не «ламаємо правила» на домашніх святах. Просто там, в колі людей, яких добре знаємо і яким довіряємо, ми можемо поводитися більш-менш як нормальні люди. Це дозволено правилами англійськості.
Класові правила
На такій зворушливій оптимістичній ноті я, однак, не завершу розмову, а візьмуся за обговорення класового питання. Знову. Ви ж бо не подумали, що цей розділ обійдеться всього декількома побіжними згадками про класи?