Діаграма
Отже. Визначальні риси англійськості. Вони вже самі згрупувались у щось більш структуроване, аніж просто собі перелік. Маємо «ядро» і три визначальні категорії — рефлекси, світогляд та цінності — і кожна розгалужується ще на три підкатегорії. Мені не дуже вдається укладати діаграми (для читачів-неанглійців: це був дуже яскравий приклад самознецінення), але, здається, я зможу таки дотримати необдуману обіцянку і якось візуалізувати все вищесказане[86].
Неможливо показати усі взаємозв’язки та перехресні посилання між визначальними рисами англійськості. Я декілька днів ламала голову, як це відобразити, але виходило лише щось на кшталт купки спагеті, щоправда, геть не апетитної. Та й я зрозуміла, що ці інтер-зв’язки видимі і мають значення лише у стосунку до окремих аспектів, рис та правил англійської поведінки. До прикладу, табу на розмови про гроші — це наслідок «соціальної не-дужості» + скромність + лукавство + класовість (маємо «ядро» і по одному елементу з кожної «гілки»); різдвяні лементи і правило Скруджа — це плід песимізму + ґречність + лукавство (знову ж, по одному елементу з кожної підкатегорії, і всі напряму пов’язані із «ядром»). Тож, щоб відобразити усю цю сітку взаємозв’язків, мені б довелося включити до діаграми усі, навіть щонайменші, нюанси нашої поведінки та кодів, тобто абсолютно всю книжку.
Доведеться вдовольнитися простішим варіантом: мікроскоп — в кут, відійти подалі і подивитися на все це як на цілісну картину. Ця проста діаграма, зрештою, не розповість про англійськість нічого нового, чого б ми не прочитали в «основному тексті» дослідження. Вона просто показує характерні риси і як їх можна класифікувати, а також на ній видно, що «відгалуження» пов’язані між собою і з «ядром». Діаграма, однак, переконливо доводить, що англійськість — це динамічна система, а не статичний список. А щонайголовніше — все компактно помістилося на одній сторінці. Дуже зручно! Раз — і переглянули! Англійськість швидкого приготування, за 2 хвилини! Та й гарно виглядає, симетрично.
Боюсь, моя діаграма англійськості не дуже схожа на «граматику» чи «геном», вона точно розчарувала тих, хто сподівався на щось замудре і наукове. Мої «геноми» та інші премудрості були всього лиш метафорами — як би мені не подобалися метафори і як би я їх не визискувала і не мучила, англійськість ніяк не вдавалося втиснути у жодну існуючу наукову модель! Тож мені довелося вибудувати власну — досить кострубату і дуже спрощену — модель. Вона трохи схожа на молекулу — бачите подібність, еге ж? — а це вже досить по-науковому, як на мене. Та й, як на те пішло, я не мала на меті вразити вас геніальною діаграмою! Я просто хотіла зробити щось таке, що б допомогло зрозуміти та ухопити суть та нюанси звичної поведінки англійців.
Причини
У пошуках змісту англійськості одне питання залишається без відповіді. Якщо злощасна «соціальна не-дужість» й справді є «ядром» англійськості, то треба з’ясувати: що ж спричинилося до цієї «не-дужості»?
На цих сторінках, від самого початку і до кінця, я була такою собі етно-психотерапевткою, що вивчає пацієнта («англійців»), у якого «спостерігається» цілий комплекс суперечливих та незрозумілих поведінкових розладів, чудернацьких вірувань і дивних маніакальних звичок. Тепер, після довготривалих спостережень за «хворим» і сили силенної каверзних питань, мені вдалося розгледіти усталені патерни та матриці, які мені допоможуть встановити діагноз напасті, яку я назвала «англійська соціальна не-дужість». Це не те щоб якась виснажлива хвороба; пацієнт може сам досить успішно вилікуватися, розвинувши пристосувальні механізми, спроможний провадити відносно нормальний спосіб життя і вважає свою поведінку цілком адекватною (часто «пацієнт» переконаний, що це всі «інші» зійшли з розуму, а він якраз нормальний). Проте «інші» вважають його дивакуватим і відлюдкуватим — це буває дуже втомливо! Щоправда, зрідка така поведінка може бути навіть доволі милою! І хоч я й не можу вилікувати від «не-дужості», мій діагноз вже сам собою буде помічним — принаймні для того, щоб зрозуміти цей стан та якось давати з ним раду.
86
Якщо я не дуже радісно і натхненно говорю про цю роботу, то все тому, що а) я знаю, що люди мають чималі очікування від тих діаграм і можуть вважати, що досить подивитися на діаграми, а не читати усю книжку (не питайте, сама так роблю); б) набагато легше помітити неточності та помилки у простій діаграмі, аніж на більш ніж шестиста сторінках книжки. Діаграми — це легка здобич для любителів доколупатися та критиканів.