Водночас, я усвідомлюю чималу небезпеку крос-культурного «етнографічного засліплення», яке часто перешкоджає з’ясувати, що ж спільного між англійською та іншими культурами. Захопившись процесом визначення «національного характеру», доволі легко погрузнути у вивченні відмінностей певної культури і принагідно забути, що ми всі є представниками одного виду[6].
На щастя, декілька авторитетніших за мене антропологів склали список «крос-культурних універсалій» — звичаїв, традицій та переконань, притаманних усім людям, — які допоможуть мені уникнути небезпеки. Однак, й досі точаться суперечки, які звичаї слід включити до категорії універсальних (та будьмо реалістами, коли науковцям вдалося дійти згоди хоча б у чомусь?)[7]. Наприклад, Робін Фокс пропонує наступні: «Закони про власність; правила, що стосуються шлюбу та інцесту; звичаї табуювання та уникання; методи некровопролитного залагодження конфліктів; вірування у надприродні сили та практики, з цим пов’язані; соціальний статус та методи його індикації; процедура ініціації молодих чоловіків; практика залицянь, що передбачає дарувати жінкам прикраси; культура декорування тіла символічними малюнками; види виключно чоловічих активностей, до яких жінки не мають допуску; певні види азартних ігор; виготовлення зброї та інструментів праці; міфи та легенди; танці; адюльтери та вбивства, суїциди, гомосексуальні зв’язки, шизофренія, психози та неврози, а також усілякі цілителі, що намагаються або нажитися на вище перелічених, або ж справді вилікувати, залежно від укоріненого ставлення».
Джордж Пітер Мердок подає значно довший і набагато детальніший список універсалій[8], вони зручно погруповані в алфавітному порядку[9], однак, менш потішні у формулюванні: «Класифікація за віковим критерієм, атлетика, прикрашання тіла, календар, навики охайності, організація спільноти, приготування їжі, спільна праця, космологія, залицяння, танці, декоративне мистецтво, ворожіння, розподіл праці, тлумачення снів, освіта, есхатологія, етика, етнобіологія, етикет, зцілення вірою, сім’я, бенкетування, добування вогню, фольклор, табу на споживання певного виду їжі, похоронні ритуали, ігри, жести, вручення подарунків, уряд, привітання, зачіски, гостинність, ведення домашнього господарства, особиста гігієна, табу на інцест, правила успадкування, жарти, родинні зв’язки, номенклатура у родинних зв’язках, мова, право, забобони на удачу, магія, шлюб, прийоми їжі, ліки, сором’язливість у задоволенні фізіологічних потреб, траур, музика, міфологія, числівники, акушерство, міри покарання, власні імена, демографічна політика, післяпологовий догляд, вагітність і звичаї з нею пов’язані, право власності, спроби улестити надприродних істот, звичаї, пов’язані з періодом статевого дозрівання, релігійні обряди, устрій домашнього господарства, сексуальні обмеження, концепт душі, диференціація статусу, медицина, виготовлення інструментів, торгівля, похід у гості, відлучення немовляти від грудей і контроль за погодою».
Оскільки я не знайома з усіма культурами світу, переліки, на зразок цих, допомагають зрозуміти, що, наприклад, робить англійську класову систему унікальною та особливою, а не зациклюватись на самому факті наявності класової системи. Усі культури мають «систему соціальних статусів та методів їхнього розпізнавання», але принципи класифікації усюди різні. На позір це може здатися очевидним фактом, однак, багато дослідників його ігнорують[10] і помилково переводять певні особливі риси англійської культури (наприклад, зв’язок між вживанням алкоголю та насильством) у категорію загальнолюдських універсалій.
Встановлення правил
У наведених переліках бракує однієї важливої універсалії: «встановлення правил»[11], хоч насправді вона й проглядається в обидвох. Людські істоти завернуті на вигадуванні правил. Всі, без винятків, види людської діяльності, навіть такі природні фізіологічні функції, як прийом їжі та секс, супроводжуються складними правилами та приписами, які ретельно прописують, що, коли і як слід робити. Тварини просто роблять, люди ж кожен крок супроводжують ритуальними танцями з бубном. Це називається «цивілізація».
Правила можуть різнитися, але вони завжди є. Заборонити можна різну їжу, але в кожному суспільстві точно будуть табу на споживання певних продуктів. У нас є правила на усі випадки життя. Кожну універсалію із вище наведених переліків, якщо вона ще не супроводжується прямими чи опосередкованими засадами, можна доповнити словами на зразок «правила, що стосуються…»: правила, що стосуються дарування подарунків, правила стосовно зачісок, правила, що стосуються танців, привітань, гостинності, жартів чи відлучення немовляти від грудей та ін. Відтак мій інтерес до правил — зовсім не химерна забаганка, а усвідомлення того, наскільки вагома роль у психіці людини відведена як самим правилам, так і їх вигадуванню. Якщо вдуматися, то відмінності у правилах і є тими кресами, що відмежовують одну культуру від іншої. За кордоном, виїхавши на відпочинок, чи у справах, перше, що кидається нам у вічі, — тут, у цій культурі, «все роблять по-іншому»: тут інші, відмінні від наших, правила, що стосуються їжі, вбрання, привітань, гігієни, торгівлі, гостинності, жартів та, скажімо, статусних маркерів.
6
Нещодавно мені подарували дивовижну книжку, 1931 року випуску, яка називається «Англійці: Вони взагалі люди?». Питання, як ви здогадалися, риторичне. Автор (Ґ. Й. Ренєр) зробив висновок, що «світ населений двома видами людських істот — людиною розумною та англійцями».
7
Побутують суперечки, чи варто розглядати «універсалії» як невід’ємні характеристики природи людини, але я не буду просторікувати на цю тему, адже вона не має прямого стосунку до нашої дискусії про англійськість. На мою думку, якщо вона чогось варта, суперечки на тему природа / виховання — досить безглузде заняття, в яке ми встряли, як зауважив Леві-Стросс, тому, що людина вважає за краще мислити категоріями бінарних опозицій (чорне — біле, ліве — праве, чоловік — жінка, вони — ми, природа — культура і т. д.). Чому ми так мислимо? Це питання досі не має відповіді, але таке бінарне мислення переважає в усіх соціальних інституціях, зокрема й серед науковців й «балакучих» класів, які люблять собі влаштувати дебати посеред прийому.
8
Щиро кажучи, Фокс навів приклади соціальних універсалій, а Мердок спробував перелічити всі явища і поняття, що існують у суспільстві.
10
Але не Гегель, який вловив суть питання, про що свідчать його слова: «Дух нації — це … загальний дух в певній формі». (Це якщо я правильно зрозуміла його слова… Гегеля не так просто зрозуміти, як би нам хотілося.)
11
Насправді їх дві: друга — «застосування речовин, які змінюють стан свідомості». Ця практика існує у всіх культурах, а про англійський варіант поговоримо небавом.