Згідно з даними ООН, сьогодні у світі викидається третина харчових продуктів. В цей час споживач не цікавиться такими глобальними проблемами, як світовий голод, поганий екологічний стан і вплив дефіциту на поведінку людей. Тому що, як я зазначав у минулих пунктах, людина вибирає щасливу свідомість. Простіше вірити в те, що реальність раціональна, що система втілює добро, ніж шукати справжню правду. [3]
Соціолог Герберт Маркузе відзначає, що принципи однаковості, які переважають в товарах, поведінці і бажаннях людей, поширюються також і на мову і способи спілкування. В сучасну мову прийшли взаємовиключні поняття, абревіатури, безліч скорочень, мати, сленг і тавтологія, що призводить до неможливості знаходження правди і абсолютної «каші» в думках мас. Тож не дивно, що більшість людей обходиться словниковим запасом в 200-300 слів, так як цього цілком достатньо, щоб задовольнити свою потребу – виконати рутинну роботу і купити річ в супермаркеті. [9]
Почуття власної значущості залежить від того, скільки ринок готовий платити за вас. Людина будь-якої професії завдяки конкуруючому середовищу змушена торгувати собою – від зірки телешоу до будівельника. Тепер не тільки праця, старання, наполегливість, чесність, щирість та інші якості роблять ваше життя успішним (точніше, ці якості в меншій мірі). Куди важливіше вміння презентувати, подати і навісити лапшу на вуха, навіть якщо ваш проект будинку непрактичний або ви малюєте потворні картини. Куди важливіше плекати і всіляко догоджати – як роботодавцю, так клієнту або споживачу. Він купить смартфон вашої компанії, якщо почує захоплені відгуки про свою велич (разом з цим смартфоном).
Ілюзія процвітання привела до того, що кожна людина стала чужою для себе. Психолог Еріх Фромм у своїй роботі «Людина самотня» зазначає, що долею окремої людини при капіталізмі стало відчуження. Певний тип життєвого досвіду, при якому людина відстороняється від себе. Вона перестає бути центром власного світу, господарем своїх вчинків – навпаки, ці вчинки та їх очікуваний результат підпорядковують її собі, людина їм підкоряється і, найчастіше, перетворює їх в якийсь культ. Прикладом може служити масова залежність від соціальних мереж, де фотографія або повідомлення може служити не тільки способом творчого вираження, а й необхідним елементом прислуговування самовдоволенню. [14]
Відчуження присутнє практично скрізь – у ставленні людини до її праці, до предметів і речей, до держави, людей і до самої себе. Завдяки капіталізму людина своїми руками створила світ унікальних речей, який управляється за допомогою складного соціального механізму. На думку Фромма, це творіння тепер стоїть над людиною і пригнічує її, людина більше не відчуває себе творцем. Відтепер їй протистоїть її ж власна сила, втілена в створених нею речах.
Людина, що працює в сфері виробництва, перетворюється на такий собі економічний атом, який танцює під дудку управління. Тут твоє місце, а он там ти будеш сидіти; твої руки повинні рухатися на х дюймів в радіусі у; час руху – стільки-то часток хвилини. У міру того, як плановики, аналітики, економісти все більше позбавляють робочих права вільно мислити і діяти, праця стає все більш одноманітною і бездумною. Робітникові відмовляють в самому житті: будь-яка спроба аналізу, творчості, всякий прояв допитливості, всяка незалежна думка ретельно виганяється – і ось неминуче робочому залишається або втеча, або боротьба; його доля – байдужість або жага руйнування, психічна деградація. [14]
Керівники відчувають аналогічне відчуження. Вони керують не підприємством, а всього лише однієї його частиною, але і вони точно так само відчужені від результатів своєї діяльності, тому що не відчувають її як щось конкретне і корисне. Завдання менеджера – лише з прибутком вжити капітал, вкладений іншими. Керівник, як і робітник, як і всі інші, має справу з безликими гігантами: з гігантським конкуруючим підприємством, з гігантським національним і світовим ринком, з гігантом-споживачем, якого треба спокушати і спритно обробляти, з гігантами-профспілками і гігантом-урядом. Всі ці гіганти немов би існують самі по собі. Вони зумовлюють дії керівника, вони ж направляють дії робочого та службовця. [14]
Існує міфічна думка, якщо людина буде споживати більше речей, і до того ж кращої якості, вона стане щасливішою, буде більш задоволеною своїм життям. Спочатку споживання мало певну мету – задоволення. Тепер воно перетворилося на самоціль. Тепер акт покупки став примусовим в свідомому і несвідомому рівнях, ірраціональним – він просто самоціль і загубив майже будь-який зв'язок з користю або задоволенням від купленої речі. Купити наймоднішу дрібничку, найостаннішу модель – ось межа мрій кожного; перед цим відступає все, навіть жива радість від самої покупки.