Корпорації, відомі персони, суспільні бажання – це все казка. Коли ми кажемо «Apple», ми не маємо на увазі заводи, на яких діти збирають телефони. Ми маємо на увазі «IPhone» останньої моделі. Коли ми кажемо про «McDonald’s» ми маємо на увазі фаст-фуд, а не компанію з мільйоном працівників, які невідомим для нас способом готують шкідливу їжу. Коли ми кажемо «Nike», ми маємо на увазі сотні видів кросівок та різноманітний одяг. Але ми не маємо на увазі директорів, менеджерів або маркетологів цієї компанії. Ми не маємо на увазі розмір оплати праці на заводі в Тайвані чи наслідки виробництва для екології планети. Тож ми віримо в міфи – з якими безпосередньо пов’язаний образ тієї чи іншої корпорації, в силу наших знань стосовно неї та рівня причетності до її продукції.
Ми читаємо Біблію і віримо в те, що начебто сказав Бог 3000 років тому. Біблія – це гарний художній твір, можливо, з найкращим сюжетом та змістовим наповненням. Чи йде Бог у ногу з часом? Чи вірить він в автоматизацію виробництва? Може він філантроп та пацифіст? Коли доктор успішно проводить важливу для життя людини операцію, ми кажемо «Слава Богу». Але ж це доктор її здійснив?
Але нам подобається вірити в міфи, бо так легше жити. Можливо, і все наше життя – це просто міф. Ми досі віримо у фінансові продукти, сенс яких не розуміємо. Ми віримо у мікрокредити та дизельні двигуни. Ми віримо у біл-борди з фотографіями депутатів та дурними слоганами. Ми віримо, але не можемо бути ні в чому впевненими. Ми не можемо бути впевненими в існуванні Бога, не можемо бути впевнені у висадці на Луну. Ми не можемо перевірити авторів фільму про корупцію на предмет корупції.
Гроші, борги і статистика – головні наші міфи та, водночас, фундамент казкового капіталізму. Обмін, а з ним і боргова яма; світ кредитів і підрахунків бухгалтерії. Всесвіт абсолютного боргу, де ви, народжуючись, уже повинні – батькам, суспільству, державі. Що повинні? Вам пояснять – батьки, суспільство, держава. Якщо ви вважаєте такий хід подій несприятливим або «поганим», то потрібно розуміти, що поганий він лише у вашій свідомості, тоді як для капіталістичного суспільства він є цілком нормальним.
Фермери без молока
Головна і єдина мета кредитно-грошової системи – отримання прибутку. Максимум вигід, мінімум витрат. Збереження власної конкурентної переваги або здійснення заходів заради її досягнення. Вирішення соціальних потреб, суспільних проблем, а також наслідки для інших людей, що настають після отримання прибутку, не часто розглядаються. Безробіття і автоматизація, соцзабезпечення, охорона здоров'я – вважаються незначними в світі великих грошей. Умови праці, рівень заробітної плати, а з ними і відносини в робочому колективі між людьми – методи підприємництва економлять як на виробничих ресурсах, так і на людях, які з точки зору підприємця той же ресурс.
Прийнято вважати, що конкуренція на вільному ринку сприяє розвитку технологій, інновацій, а також створює мотивацію для суб'єктів підприємництва. Інновації і технології будуть розвиватися і поза середовища конкуренції – в приклад наукові відкриття, які були зроблені вченими не в ім'я слави та грошей. Мотивація для суб'єктів підприємництва має неприйнятні для суспільства наслідки. Глобалізація конкуренції і розширення ринків провокує зростання витрат кожної окремо взятої компанії. Звідси походить зростання важливих і, можливо, обмежених ресурсів (водні, лісові, рекреаційні). Компанії всіляко намагаються зарекомендувати себе перед споживачем, або зберегти вже досягнуту вершину. Результатом вільної торгівлі стає марнотратство необхідних для життя людини ресурсів, забруднення навколишнього середовища і приниження людського капіталу.
Поняття конкуренції широке в сучасному світі. Ми можемо спостерігати її практично у всіх сферах діяльності людини – як правило, вона є мірилом успіху, який супроводжується славою, повагою і грошима. Спорт – конкуренція на змаганнях за бажану медаль. Школи, університети – конкуренція між учнями за бажану оцінку. Робочий колектив – конкуренція за підвищення посади. Мистецтво – конкуренція за визнання. Підприємництво – конкуренція за споживача.