Тут уже все приготували до мого приїзду. Стільниці зняли зі стін і встановили на поперечинах. Головний стіл у центрі на невеликому підвищенні було застелено скатертиною, а позаду стояло крісло для господаря — я впізнав батькове крісло з високою округлою вгорі спинкою. За ним побачив розвішений на стіні яскравий килим із тих, що я привіз зі Сходу.
Леді Ріган простежила за моїм поглядом і, схоже, зніяковіла.
— Я не мала права вішати його тут без вашого дозволу. Але коли розпаковувала крам, вирішила, що це для нього найкраще місце — і від кіптяви вогнищ далеко, і саме на видноті. Але якщо ви накажете прибрати, я виконаю вашу волю.
Та я не став нічого змінювати і якомога м’якше подякував їй. Вона, вдова, яка не народила дитини, почувалася ніби зайвою в домі, куди повернувся його справжній господар. За нашим саксонським звичаєм я повинен був виділити їй вдовину частку спадку, за нормандським — тільки повернути посаг. Та свій посаг вона перетворила на Гронвуд. Я не знав, як заговорити про це.
Ріган поводилася трохи нервово — то починала звично розпоряджатися, то раптом запитувала на все мого дозволу. Дізнавшись, що я хочу скупатися з дороги, мерщій відвела мене в бічну прибудову, де вже було заготовано балію, а на вогні грілися казани з водою. Дійсно завбачлива особа. За традицією, господиня мала мити гостя. Але я був і гість, і господар, а вона — пані, яка опинилася в ролі годованки. Тому ми не знали, як поводитися, поки я врешті-решт не роздягся й не сів у балію. І тут помітив, що Ріган стоїть у кутку, притискаючи до себе глека. Вона так дивилася на мене, що я зніяковів. І приховав збентеження за непристойною усмішечкою.
— Вам є на що подивитися, міледі?
Це було брутально. Ріган зашарілася.
— Я просто… ніколи не бачила такого дужого чоловіка.
Вона додала в балію духмяної води, і, не дивлячись на мене, почала намилювати шматину.
— З обличчя, сере, ви з Етельстаном дуже схожі, — неголосно заговорила вона за мить. — Щойно ви в’їхали на подвір’я і зняли шолом, мені навіть стало зле, так ви схожі. Але він завжди був таким хлопчиком, мій любий чоловік, — тихо-тихо додала вона.
Я мовчав. Сам пам’ятав, що Етельстан був слабким і хворобливим. А Ріган — міцна, здорова жінка. Чому ж вона не завагітніла від нього?
— Скільки років ви прожили з моїм братом?
— Три. І це були найкращі для мене роки.
Це казала жінка, життя якої до того минало при дворі знатних персон і, з чуток, повірниця й подруга імператриці Матильди. Отже, все це ніщо в порівнянні з життям у старому бурзі з хворим чоловіком і буркотливим свекром. І в голосі її вчувалася щирість.
Та я був циніком, і в мене зародилися певні підозри: я схожий на Етельстана, але здоровий та міцний, ще й став власником маєтку, який вона три роки вважала своїм. А у норманів існує звичай, за яким один із братів померлого повинен одружитися з його вдовою, якщо не хоче, щоб її спадок або вдовина частка пішли з сім’ї. Чи не розраховує на це Ріган? І щоб розставити все по місцях, я сказав, що заручений із кревною сестрою її колишньої пані, Бертрадою.
Я не зміг прослідкувати за реакцією жінки, оскільки Ріган якраз виливала на мене воду з цебра. Коли ж заговорила, голос її звучав майже весело, хоча й без належної пошани:
— О, ця принцеса. Всі казали, що вона неперевершена майстриня вишивати гобелени.
— 1 це все, що ви можете сказати?
— А навіщо? Не я ж одружуюся з нею.
— Але, схоже, ви не схвалюєте мого вибору?
— До чого тут моя думка? Але те, що для Армстронгів велика честь поріднитися зі своїм королем, — безперечно.
Вона насухо витерла мені голову, дала простирадло для розтирання і вийшла. Та все ж таки в мене склалося враження, ніби вона щось не договорює.
Увечері я сидів на чолі столу та смакував усі приготовані на честь мого повернення страви. Чого тут тільки не було: норфолкський копчений оселедець, форель, тушкована в білому вині з кропом і кмином, смажені коропи, ніжно-рожева лососина, пироги з устрицями із затоки Уош. Були й густі каші з сушеними фруктами, горохове пюре, мариновані гриби. І неперевершений десерт — коржики з горіхами, велика таріль печених яблук, залитих гарячим медом, усілякі коржі, печиво з цукатами. А напої — сидр, вино, пінявий темний ель, домашні настоянки з фруктів на травах.