— Що ж, можеш обманювати інших і себе у тім числі, якщо вже так бажаєш. Можеш усю ніч обговорювати альтернативні варіанти. Але тітонька має рацію: все це фігня. — Гелоуглас стишив голос. — Твоя Діана має якийсь не той запах. А ти пахнеш старше, аніж того тижня. Я знаю таємницю, яку ви обоє приховуєте. І твій батько також її прознáє.
Гелоуглас уже вирахував, що я мандрівниця у часі. Одного погляду на Хенкока було достатньо, щоб зрозуміти — він також про це здогадався.
— Годі вам! — гаркнув Волтер.
Хенкок та Гелоуглас умить позамовкали. І причина такого послуху поблискувала на мізинному пальці Волтера: печатка з силуетом Лазаря та його домовини.
— Виходить, ви також лицар, — приголомшено мовила я.
— Так, — стисло відказав Волтер.
— І за рангом — вищий за Хенкока. А як щодо Гелоугласа? — Присутні в цій кімнаті були пов’язані надто складною системою перехресних шарів вірності й васальної залежності. І я похапцем намагалася вибудувати їх у зрозумілу структуру, яку можна було б застосовувати собі на користь.
— Я вищий рангом за будь-кого у цій кімнаті, за винятком вашого чоловіка, мадам, — застеріг Рейлі. — І це стосується й вас.
— Ви не маєте наді мною влади, — відказала я. — Яку саме роль відіграєте ви, Волтере, у родинному бізнесі де Клермонів?
Глянувши поверх мене, Волтер зустрівся з Метью поглядом своїх розгніваних блакитних очей.
— Вона завжди така?
— Майже, — сухо мовив Метью. — До цього треба призвичаїтися, і це займає певний час, але мені це подобається. І тобі сподобається — з часом.
— У моєму житті вже є одна надто вимоглива жінка. І мені не потрібна іще одна, — пирхнув Волтер. — Знайте, господине Ройдон, що я керую відділком Ордену в Англії. Метью не може цього робити, зважаючи на його посаду в Конгрегації. Решта членів родини також зайняті на інших посадах та в інших справах. Або відмовилися. — Волтер кинув погляд на Гелоугласа.
— Значить, ви — один із восьми провінційних володарів і підкоряєтеся безпосередньо Філіпу, — задумливо сказала я. — Дивно, що ви не дев’ятий лицар. — Дев’ятий лицар був у Ордені таємничою фігурою, і його особа приховувалася від усіх, за винятком представників найвищого ешелону.
Рейлі вибухнув таким потоком лайки, що П’єр перелякано роззявив рота.
— Ти приховуєш від своєї дружини той факт, що є шпигуном та членом Конгрегації, зате розкриваєш перед нею найпотаємніші справи нашого братства?!
— Вона попрохала — я й розповів, — відповів Метью, недовго думаючи. — Але, гадаю, ми вже достатньо поговорили сьогодні про Орден Лазаря.
— Твоя дружина на цьому не зупиниться. Їй захочеться дізнатися більше, і вона йтиме по сліду, мов мисливський пес. — Рейлі схрестив руки на грудях і невдоволено скривився.
— Гаразд. Чудово. Якщо вам вже так хочеться знати, то дев’ятий лицар — це Генрі. Його небажання навернутися у протестантизм робить його вразливим до звинувачень у зраді тут, в Англії, а у Європі він є легкою здобиччю для кожного невдоволеного, що бажає побачити, як її величність злетить із трону. Філіп запропонував йому цю посаду, щоб захистити його від охочих скористатись його довірливою натурою.
— Генрі — бунтівник? — Я отетеріло поглянула на доброго гіганта.
— Я не бунтівник, — твердо відповів Генрі. — Але захист із боку Філіпа де Клермона вже не один раз урятував мені життя.
— Граф Нортумберлендський — чоловік сильний і впливовий, Діано, — тихо озвався Метью. — І це робить його цінним пішаком у руках нечесного й безпринципного гравця.
Гелоуглас прокашлявся.
— Може, облишимо розмову про орден і повернемося до більш нагальних справ? Конгрегація звернеться до Метью, щоб він угамував ситуацію в Бервіку. Королева ж навпаки — бажатиме, щоб він її іще сильніше роздмухав, бо допоки шотландці займатимуться відьмами, вони не матимуть часу, щоб задумати якесь безчинство в Англії. Тим часом проти дружини Метью були висунуті звинувачення у неї вдома в тому, що вона — відьма. А батько викликає його до Франції.
— Господи, — мовив Метью, потираючи своє перенісся. — Яка жахлива плутанина!
— І як ти пропонуєш її розплутати? — суворо спитав Волтер. — Гелоугласе, ти кажеш, що Філіп не зможе сюди приїхати, але я побоююсь, що Метью також не слід повертатися до Франції.
— А ніхто й не казав, що мати трьох володарів та одну дружину — це легка справа, — в’їдливо зауважив Хенкок.
— Тож якого диявола ти обираєш, Метью? — спитав його Гелоуглас.
— Якщо Філіп не отримає невдовзі монети, вкарбованої в печатку моєю рукою, то неодмінно приїде сюди шукати мене, — глухо буркнув Метью. — Це випробування на вірність. А мій батько любить випробування.