Цей рукописний текст є віршем невідомого автора, в якому згадується прізвище «Аджубей» та імена «Никита», «Нина». За своїм змістом вірш ідейно-невитриманий.
10. Невеличкий аркуш паперу в клітинку розміром 8,7 × 5,5 см.
На першій сторінці цього аркуша простим олівцем написано: «Свобода 6–8—31, 41 18–20—19, 25, 31 22–01—31, 49», а на другій сторінці олівцем синього кольору написано: «7 ч.-41, 31, 25, 19 м».
11. Білий аркуш паперу стандартного формату з рукописним текстом, виконаним чорним барвником, який починається на першій сторінці аркуша словами: «М, І5-я Парковая…» і закінчується на другій сторінці словами «…Бертран т.-295—89–98».
На обох сторінках записані адреси та номера телефонів різних осіб: РУДЕНКА М. Д., МАРИНОВИЧА М. Ф., МАТУСЕВИЧА М. І., РУБАНА В. П. та інших.
12. Машинописні тексти на окремих аркушах паперу стандартного формату (позначені в п. 3 протоколу обшуку). Машинописні тексти є листами від різних осіб. В тому числі:
• лист, надрукований під копірувальний папір чорного кольору на одному аркуші білого паперу. Текст цього листа починається словами: «День добрий, друже!..» і закінчується словами «…Федір 5.12.1976 року». В ньому автор повідомляє адресата про своє життя. Згадує своїх і адресата знайомих по місцях позбавлення волі, які тепер роз’їхались по різних містах Радянського Союзу, «біля 12-ти чоловік…» виїхало за кордон. Згадуючи про СОКУЛЬСЬКОГО, який зупинився у Дніпропетровську, автор заявляє: «…кожного із нас намагаються закидати грязюкою — і зрозуміло хто…» В цілому лист ідейно-ущербний;
• лист, надрукований під копірувальний папір чорного кольору на 2 аркушах білого паперу стандартного формату, текст якого починається словами: «Доброго дня, шановний пане Левку!..» і закінчується на другому аркуші словами «Вітання Вашій родині! 17.12.76 року». З листа видно, що його автором є МАТВІЮК Кузьма Іванович, 1941 року народження, проживаючий в Кіровоградській області, в 1972 році був засуджений до 4 років позбавлення волі за ст. 62 ч. І КК УРСР. Автор, тенденційно підбираючи факти, що сталися з ним після повернення з місць позбавлення волі, намагається довести, що по причині його судимості він не може влаштуватися на роботу. В цілому лист ідейно-ущербний;
• лист на 2 аркушах цигаркового паперу стандартного формату, надрукований на друкарській машинці під копірувальний папір чорного кольору, який починається словами: «Здоров був, Левку!..» і закінчується словами «…З пошаною до Вас Степан 26.12.1976 року». В листі автор, виходячи з особистих обставин, які сталися у нього за місцем роботи, пише, що нібито навколо нього «почала діяти блокировка» і причиною цьому нібито є його судимість в 1963 році за антирадянську агітацію та пропаганду. Крім того, автор безпідставно стверджує про те, що нібито його листи, адресовані «Левку», перш ніж до нього потрапити, кимось читаються. В цілому лист за своїм змістом ідейно-невитриманий.
13. Машинописний текст (перший примірник) на двох аркушах білого паперу стандартного формату, який починається словами: «Добрий День! Вашого листа одержав…» і закінчується на другому аркуші словами «…15.II.77 р. о. Шубків». Ці аркуші скріплені металевими скріпками.
Виходячи із змісту цього тексту, він є листами Кузьми Матвіюка, що надіслані адресату. В листі автор, говорячи про проект Конституції Радянського Союзу, заявляв, що в процесі її «Хвалити можу. А не погоджуватися — небезпечно, бо хто зна, де та межа, що починається не на «упрощение власти». В цілому лист ідейно-шкідливий за своїм змістом.
14. Машинописний текст на 5 аркушах цигаркового паперу стандартного формату, надрукований під копірувальний папір чорного кольору, який починається словами: «с. Матросова, 9.II.77 Шановний пане Левку!..» і закінчується словами на 5-му аркуші «…Дай Боже! Василь Стус».
Виходячи із змісту машинописного тексту, він є листом Стуса до «Левка». В цьому листі автор з ворожих позицій зводить злісний наклеп на радянський державний та суспільний устрій. З цією метою, заявляючи про своє бажання також бути членом «Укр. Наглядового Комітету», підбурює учасників «цього «Комітету» посилити його діяльність в більш широкому плані, працювати не над долею окремої особи, а над долею всього українського народу. Про це він пише так: «…Але хоч і які несприятливі умови маємо, проте питання вироблення прав нашого народу і їх існуючий простір у межах закл. акту [Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р., також відомий як Заключний акт] — і має бути обговорене. Бо наших окремих доль немає, а є одна велика доля народу нашого». Разом з тим автор листа наклепницьки стверджує про те, що на Україні нібито проводяться «репресії української інтелігенції», що в занедбаному стані знаходиться українське «письмо», що начебто «…Чимало є ще українців, яким боронено проживати на Україні і вони коріняться будь-де: на Колимі, в Красноярському краї, Казахстані і т. ін.». З націоналістичних позицій паплюжить рівноправність Української республіки у складі Союзу PCP», в зв’язку з чим «український демократичний рух має на меті поставити перед урядом ті питання, без розв’язання яких неможливе конституційне право про фактичну рівноправність націй».