Выбрать главу

Додаток: кримінальна справа в 6 томах.

Прокурор Української РСР державний радник юстиції 2 класу

М. О. Потебенько

Справа № 315/490

Категорія ст. 62 КК УРСР

Доповідач Завгородня Г. М.

Ухвала

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду Української Радянської Соціалістичної Республіки в складі:

Головуючого

Завгородньої Г. М.

Членів суду

Федченка О. С., Міщенка С. М.

за участю прокурора

Макашова Є. В.

та адвокатів —

розглянула в судовому засіданні 2 серпня 1990 року

крим. справу за протестом Прокурора Української РСР на вирок судової колегії в кримінальних справах Київського міського суду від 2 жовтня 1980 року.

Цим вироком Стус Василь Семенович, 8 січня 1938 року народження, уродженець с. Рахнівки Гайсинського р-ну Вінницької обл., українець, з вищою освітою, громадянин СРСР, судимий 7 вересня 1972 року за ст. 62 ч. I КК УРСР на 5 років позбавлення волі та 3 роки заслання, засуджений за ст. 62 ч. 2 КК УРСР на 10 (десять) років позбавлення волі і на 5 років заслання.

На підставі ст. 26 ч. I КК УРСР Стус В. С. визнаний особливо небезпечним рецидивістом і відбування покарання визначено у виправно-трудовій колонії особливого режиму.

У касаційному порядку справа не розглядалася.

Стус В. С. визнаний винним у тому, що, відбуваючи в 1974–1979 рр. покарання за попереднім вироком, а з серпня 1979 р. мешкаючи у м. Києві і залишаючись на ворожих радянському суспільству позиціях, спілкуючись з особами, засудженими за особливо небезпечні державні злочини, а також з представниками зарубіжних буржуазно-націоналістичних кіл, з метою підриву та ослаблення Радянської влади протягом тривалого часу систематично виготовляв, зберігав та розповсюджував антирадянську наклепницьку літературу, в якій містяться заклики до проведення боротьби з Радянською владою, та вигадки, що порочать державний і суспільний лад.

Деякі з них потрапили в капіталістичні країни і широко використовувалися буржуазно-націоналістичними центрами в провокаційних кампаніях проти Союзу РСР.

З тією ж ворожою метою Стус В. С. займався антирадянською агітацією і пропагандою в усній формі, поширюючи наклепницькі вигадки на радянський державний та суспільний лад, хоч його 19 жовтня 1976 року та 19 червня 1978 р. було попереджено офіційно про недопустимість дій, які суперечать інтересам державної безпеки.

Зокрема, у грудні 1976 р. Стус виготовив наклепницький документ — «заяву» до Президії Верховної Ради СРСР і тоді ж надіслав до Прокуратури Союзу РСР, в якій порочить радянський державний і суспільний лад, схвалює діяльність осіб, заарештованих за особливо небезпечні та інші державні злочини.

У 1976 р. Стус виготовив «Відкритого листа до І. Дзюби», в якому твердить, що на Україні в 1972–1973 рр. начебто відбувся «антиукраїнський погром», цей документ набув поширення серед націоналістично настроєних осіб, а також потрапив за кордон, де використовувався буржуазною пропагандою в ворожих акціях проти Союзу РСР.

Восени 1977 р. Стус виготовив рукописний документ у вигляді «листа» до своїх знайомих Коцюбинської М. Х., Кириченко С. Т. та її чоловіка Бадзьо Г. В., в якому зводить наклепи на радянський державний і суспільний лад, національну політику КПРС та дружбу українського і російського народів, і надіслав його цим особам.

У листопаді 1977 р. Стус виготовив листа до Лук’яненка Л. Г., тоді ж надіслав йому. В листі він зводить наклепи на радянський державний і суспільний лад, підбурює «однодумців» проводити ворожу діяльність «в більш широкому планов», висловлює бажання бути членом так званого «Українського наглядового комітету».

В кінці 1977 р. Стус виготовив «лист-звернення» до одного із членів Президії Верховної Ради СРСР, в якому твердить про «беззаконие и насилие», що він і інші особи репресовано лише за їх «переконання», і зберігав за місцем свого проживання.

У грудні 1977 р. Стус виготовив «листа» до колишнього мешканця м. Москви Григоренка П. Г., якого за систематичне вчинення дій, несумісних з належністю до громадянства СРСР, позбавлено громадянства СРСР, і зберігав за місцем проживання. У листі паплюжаться органи правосуддя, яких він наклепницьки називає ворогами народу, зводяться наклепи на радянський суспільний лад.

У листопаді 1979 р. Стус виготовив «заяву» до Прокуратури УРСР, в якій, виступаючи на захист Горбаля, судимого за антирадянську діяльність і заарештованого за вчинення іншого злочину, він наклепницьки заявляє, ніби радянські правозахисні органи «вдаються до брутальних способів розправи і дискредитації людей», що зневажаються права людей. Текст цієї «заяви» він надіслав до Прокуратури УРСР, до мешканки м. Москви Лісовської Н. П., два примірники зберігав у себе.