Справжнє в цій дівчині
Справжнє в цій дівчині
1960 рік. У місті, що можна знайти на карті України, трапилася одна ітсорія. Місто мало назву Запоріжжя. Гарна назва. Саме в цьому році, почав свою будову знаменитий Запорізький цирк. Всі люди, що жили в цьому місті, були в великому передчутті. Весь народ хотів, щоб його швидше добудували. І щоб нарешті відвідати це місце, де буде багато емоцій, а також багато гарних тварин та незабутніх видовищ.
Вже в 1962 році, всіма очікуваний цирк побудували. Можна сказати, що на відкриття прийшло майже все місце. У натовпі, можна було побачити різних людей віку. Та, особливо багато було дітей від п'яти до вісімнадцяти років. Вхід в цирк був безкоштовним, адже не у кожного були гроші. Та це означає, що звичайні люди без певного місця проживання, теж могли подивитися на майбутню феєрію.
А ось i наша маленька головна героїня, яка ще не про що не підозрює, як і всі смертні, які зібралися на велике відкриття. Дівчинці, яка стояла поруч з мамою і татом-сім років, але незважаючи на вік, вона була чарівною. Посмішка, яка світить яскравіше сонця і яка сліпила всім очі, була незрозумілою для інших. А шовковисті, кучеряво-чорне волосся, було, як смола. Тіло було блідого кольору(як у небіжчика). I це їй йшло. Але незважаючи на все, що було перераховано трохи вище, в її очах відчувався лише холод. І тільки холод, від якого утворюються маленькі шматочки льоду(і їх неможливо розтопити.
Дочекавшись своєї черги, батьки з дівчинкою зайшли в зал. Там вже вони сіли на вільні місця і почали чекати момент коли їх очі побачать щось чарівне і чудове.Ось, ось цей очікуваний момент, коли на сцену виходять клоуни та акробати, які будуть показувати фокуси і витончені тіла, які можуть пролізти куди завгодно(навіть в саму маленку щілину). Віолеті-це здавалося дуже дивним і загадковим. Адже, як вони це робили? Як люди піднімалися на канаті вгору до купалу, оком не моргнувши, невже їх не відвідують думки, що вони можуть впасти з такої висоти і розбитися(як новонароджене пташеня, яке ще не вміє літати і який у будь-яку хвилину може випасти з гнізда)! Після клоунів, та акробатів вийшла дівчина яка вміло керувала тваринами. І це виглядало так, ніби звірі з одного погляду розуміли чого хоче їх господар. Здавалося, що леді дуже подобалося керувати Божими створіннями. Та так подобалося, що очі сяяли неймовірними кольорами(як калюжка, в якій відбивається веселка після минулого дощу).
Раптом, скрізь вимкнулося світло і немов за помахом чарівної палички, загорівся срібно-золотий світ, який вказував на завісу, звідки виходили всі ті, хто виступав...Вставши в лінію, вони хором сказали, що це ще не кінець... що все, що вони бачили-це тільки початок. Всім дуже сподобалося подання та так,що після закінчення глядачі не розходилися, а дуже і дуже старанно плескали(тим самим хотіли показати, що, мовляв і правильно, що це ще не кінець). На вулицях вже починали запалювати ліхтарі. До останнього виступу, залишалося всього кілька хвилин. Оплески від інших глядачів. чути було так само довго, як і від інших. Віолетта і її батьки. після цирку вирішили прогулятися по вечірній вулиці. Мама і тато дівчинки зустріли друзів, які теж ходили до цирку... і вирішили поцікавитися враженнями один одного, після такого видовища. Дівчинці стало нудно і вона вирішила подивитися зблизька на вечірній цирк, поки вони недалеко ще відійшли від нього. Софія Леонідівна(мама Віолетти) відпустила її, сказавши що б малятко(мати часто її так називала) швидко поверталася назад, як тільки намилується ним. Для своїх десяти років, дівчинка була, ну дуже розумна. І пам'ятала майже кожну деталь, яка відбувалася місяць тому, а то й два місяці...Батьки не звертали на це увагу.Просто говорили, що вона дитина індиго.
Вже стоячи біля великої нової будівлі, Віолетта думала, як всі можуть подружитися між собою і жити душа в душу? Цікавість і трохи неслухняності взяло вгору. Маля вирішила потай пробратися в цирк і подивитися, що ж все таки, по правді відбувається за стінами цієї споруди? Тільки Віолетта знайшла куди можна пролізти і залишитися непоміченою, як раптом позаду неї почувся строгий і одночасно ніжний голос, який запитав у неї, що вона тут робить? На що дівчинка нічого не відповіла, тільки жестами показала що вона нiбито глуха і нічого не чує. Жаннет взяла дівчинку за руку і повела її всередину. Там вона знайшла листок паперу і написала на ньому, що може показати їй таємні куточки цирку...дописавши далі, що це був жарт , що мадам просто познайомить її з артистами ближче. І тільки потім, Віолетта дізналася, що це була та сама леді, яка так чудово ладнала з тваринами. Ідучи довгим коридором, головна героїня поруч з собою відчувала якийсь холодок, який пробігав по її спині давольно таки часто. І після цього Віолетта, йдучи по довгому коридору, з якого неможливо було не помітити стільки дверей, взяла листок з рук Жаннет і написала на папері питання, мов, що це за двері і чому їх так багато? На що ледi написала, що за кожними дверима таїться чари, і що ти можеш бути приреченим на щастя. Дівчинка подумала, що це все дуже дивно і чому леді говорила якимись загадками? Незважаючи на тремтіння в колінах, десятирічна дитина вирішила продовжити шлях і всякою ціною дізнатися, що ж все таки за цими дверима. Підійшовши до однієї з дверей, Жаннет відкрила її, і Віолетта не могла повірити своїм очам...невже це і є те про що казала леді(що ти будеш приреченим на щастя).