-А знаєте що? ви напевно були праві, на рахунок того, що ми крадемо дітей і ставимо над ними досліди, точніше це тільки наш план, який скоро ми втілимо в реальність- все ще тримаючи руки за спиною, говорив Астафий Філатович. Тільки на його обличчі додалася посмішка, при погляді на яку, хотілося бігти і не озиратися(що б не побачити цей жах ще раз).
Окаменевши від слів, які тільки що вимовив чоловік, Софія не могла поворухнутися. I тоді сталося те, чого не очікували прості смертні.
-І тоді, не розгубившись, Василь схопив в стороні лежачу дощечку і вдарив нею по голові директора цирку. Той дуже сильно розлютився і нелюдським голосом наказав:- Вперед Фiктор, зроби так, щоб вони забули про цей інцидент!
Обидва дорослих впали, як каміння(впали вже без свідомості). А Віолета, впавши на коліна, почала благати не чіпати її батьків. Зрозумівши, що це їй не допоможе, вона вибігла в коридор і на весь голос почала просити про допомогу,але і це їй теж не допомогло, адже, перед нею стояла Жанет. Сказавши:-ти нічого не відчуєш!-жінка тягнула руку до чола малятка, як раптом вона тихо промовила:-навіщо ви так зі мною моя мила леді!?Після цих слів Жаннет приклала долоню до лоба Віолетти і малятко, як і її батьки втратила свідомість.
1969 рік. Після цього інциденту пройшло сім років. Василь, Софія і Віолетта жодного разу не згадали про цей випадок. Дівчинці виповнилося вісімнадцять. Але, для своєї матері, вона все ще залишалася тією ж таки, малою. Вранці сходив у магазин, купив молока і хліба дівчинка придбала також газету, з свіжими новинами. У яких було написано про знов зниклих дітей.
-Та що ж це таке!?-обурено говорила Віолетта-скільки дітей пропало, просто зникли безвісти і ніхто, нічого, не хоче вирішувати. Хіба така справа може залишитися безкарним?А ти як вважаешь батьку?
-Так, а, що ще можна зробити, якщо поліція i так цілими днями патрулює?
-Ну, навiдь не знаю!А ти мам, як вважаешь?
-Я думаю, що ти повинна сидіти цілими днями вдома, щоб і тебе, як тих бідних дітей, не вкрали!
-Ну, не накручуй себе! Я вже доросла дiвчинка, менi, як не як, вже вiciмнадцять. А, адже точно! З такими поганими вістями, я взагалі забула, що у мене сьогодні день народження! А що ви мені подаруєте?
-О,о, подивись Василь, як у нашої дівчинки, очі заблищали?
-Ну мама. я тобі казала,щоб ти так мене не називала!-голосно почала говорити Віолетта
-Не кричи на мене! Тим більше я твоя мати, ти взагалі не повинна на мене підвищувати голос!
Вставши з-за столу, знявши з вішалки куртку, відкривши двері, біля порога Вiолетта закричала:- ти мені не мати, а мачуха, адже я приймальня! -грюкнувши дверима i бiльш нiчого не сказавши, дівчина пішла гуляти з друзями.Гуляючи з друзями, Віолетта Эвергарден не помітила, як потемніло. Їй не хотілося йти додому після таких слів, які вона наговорила своїй мамі. Тому, щоб хоч якось підняти собі настрій, дівчинка вирішила сходити в цирк, вона давно в ньому не була. Років так з семи(подумала вона). Їй пощастило адже, купила квиток на першому ряду і майже задарма. Під час виступу, у Віолетти дуже сильно розболілася голова, ніби хтось брав цвяхи i молотком вбивав їх їй в голову(погодьтеся, чувсвто не з приємних).Зашовши у вбиральну кімнату, дівчина вмилася холодною водою, і почала дивитися в дзеркало, яке висіло над умивальником. Там вона побачила дітей, які були всі в крові. Вона не розуміла, що відбувається.А голова боліла все більше.Від такої неймовірної болi, Віолетта почала кричати. З очей і вух потекла кров. І вже мертвою вона впала на підлогу.
Вже там, на небесах, дівчині відкрилася вся правда. Що ті циркачі і справді крали дітей і ставили над ними досліди.
2000 рiк. Народилася дівчинка. Теж у мiстi Запорiжжя. I назвали Віолетта і так співпало, що прізвище було Евергарден. Та вигляда спавжнiсiнько, як дочка Софiї i Василя. Така ж блiда i також мала чорнi, як смоль волосся. У десять років, дитина почала говорити про своє минуле життя. Що був цирк, який ставив досліди над дітьми. І що ці люди, були незвичайними циркачами(адже вони мали якiсь магичнi сили).Дівчинку водили до психологiв і вони говорили, що таке буває, але щоб настільки вигадати таку iсторiю...це може бути хороша фантазія,або дитину треба показувати не психологам(як кажуть одне з двох).
Знов пройшло вiсiм рокiв. У Вiолетти було життя схожим на рай. Бо був чоловiк, який любив її незважаючи ні на що.I знову історія почала повторюватися день за днем. Якийсь цирк, якісь люди постраждали від нього. Діти на яких ставили експерименти(усе це не давало спокiю Вiолеттi). Та про свої ведiння вона розповіла коханому.I він теж сказав, що треба з цим щось робити. Через тиждень Віолетта купила журнал, а там в одному із заголовків було сказано, що знову почалися зникнення дітей як у 1969 роцi. I тоді дівчина і її хлопець-Морисс, вирішили перевірити все те, про що говорила Віолетта.