Поверхня блакитної планети стрімко наближалася і Таї спробував запустити атмосферні двигуни, що були необхідні для приземлення. Спроба виявилася невдалою. Двигуни чхнули, але тяги не з’явилося. Він спробував ще і ще. Та скільки він не намагався, вкрай перегріті двигуни не запускалися. Якби тут був Зим, він би обов’язково прийняв правильне рішення, що базувалося б на спеціальних знаннях та багатому досвіді. Таї ж міг спиратися лише на логіку і вдачу. Він увімкнув систему охолодження атмосферних двигунів на повну потужність і відвів значну частку енергії на пускову систему. Треба було дочекатись, доки двигуни охолонуть, а їх пускова система накопичить досить енергії. Між тим катер прорізав хмари і швидко наближався до скелястого острова у синьому, судячи з усього водяному океані. Таї міг залишити катер і приземлитись, застосовувавши реактивну посадочну систему скафандра. Але втративши катер вони втратили б надію повернутися додому. Адже їх телепатичні сигнали небезпеки не могли подолати міжгалактичну відстань, а надія на те, що інші пухнастики знайдуть їх серед усіх сотень мільярдів зірок і планет, була зовсім примарною. Корабель потрібно було врятувати обов’язково. Тому Таї ризикнув власним життям заради порятунку усієї команди. Він мав лише один єдиний шанс запустити атмосферні двигуни в останню мить перед ударом об скелі. Взявши штурвал на себе він невимушено зажмурив очі, затамував подих і активував систему запуску двигунів. Знову чхнувши вони заревіли, але на мить пізніше ніж розраховував Таї. Йому не вистачило зовсім трохи, щоб перевести катер у горизонтальний політ. Зачепивши кормою скелю, катер провалився у штопор і рухнув на піщаний берег острова.
Деякий час Таї не міг оговтатись від потрясіння, але телепатичні сигнали небезпеки від Сау, Зима та Ліу змусили його отямитись і почати діяти. Швидко скинувши зіпсований скафандр Таї вискочив з кабіни і роздивився. Катер мав численні пошкодження, але загалом був цілий. По-перше необхідно було привести до ладу органи керування і атмосферні двигуни, що б він знову міг літати, принаймні над поверхнею планети. Потім треба негайно знайти Зима. З допомогою такого кваліфікованого спеціаліста ремонт піде хутчіше. А що стосується гіперпросторного обладнання, тут Зим єдиний пухнастик з їх екіпажу, який би міг його полагодити. Аж ось в голову Таї прийшла думка, яка йому зовсім не сподобалася. Космічний мотлох… Немає ніяких сумнівів, що він був штучного походження і, судячи з усього, раса, яка причетна до його створення, знаходиться на досить низькому ступені технічного розвитку. Та як свідчить історія, примітивні раси майже ніколи не бувають дружніми, але завжди бувають занадто допитливими. А Таї не мав ніякого бажання стати об’єктом всіляких примусових дослідів.
Як доказ його думок, в небі, з нестерпним гуркотом, з’явився якийсь жахливий на вигляд літальний апарат, описав декілька циркуляцій навколо острова і знову зник у далині.
«Наше падіння не залишилось непоміченим, – думав Таї, – мабуть цей корабель не має змоги здійснити посадку на непідготованій місцевості, але моє місцезнаходження тепер відомо і наземний загін аборигенів незабаром буде тут. Треба терміново сховати катер!»
Він знову стрибнув у кабіну та увімкнув атмосферні двигуни. На диво вони запустилися з першої ж спроби, але більшість засобів управління і контролю були виведені з ладу під час аварії, тому катер у польоті був практично некерованим. З величезною обережністю Таї піднявся на зовсім незначну висоту і, щомиті ризикуючи втратити управління, повів корабель до іншого острова, що був помітний на межі небосхилу. Зрозуміло, що острів, на якому він приземлився вперше, буде прочесаний до останнього камінця, тому треба тікати від нього якнайдалі. Переліт, який при справному катері не уявляв би ніяких складнощів, вимагав від Таї надзвичайного напруження і концентрації уваги. На найближчому острові не знайшлося ніякої зручної схованки, тому він вирушив до наступного. Судячи з усього він здійснив свою аварійну посадку серед великого архіпелагу, що складався зі значної кількості маленьких островів. На щастя на ж одному з них Таї не помітив туземного житла. Але не знаходилось й місця де б він міг сховатися. Лише на четвертому острові були зручні скелясті хаоси, серед яких можна було сховати і додатково замаскувати катер.
Саме коли він вже закінчував облаштування схованки, трохи у стороні на невеликій висоті пройшли декілька дивних машин, що підтримувались у повітрі (це ж треба!) повітряними гвинтами. Такого архаїзму Таї не бачив навіть у музеї. Мабуть істоти, що мешкають на цій планеті навіть примітивніші ніж він вважав спочатку. Оскільки машини пролетіли повз не змінюючи ані курсу, ані швидкості, Таї зробив висновок, що схованка вдалася на славу. Але насолоджуватись безпекою було ніколи. Він все ще відчував сигнали небезпеки від Сау, Ліу та Зима, до того ж з часом аборигени могли почати пошуки і на цьому острові. Він вирішив проводити ремонтні роботи таким чином, щоб мати змогу будь-якої миті підняти катер у повітря. Такі міри безпеки значно ускладнювали завдання, але були життєво необхідні. Повний рішучості Таї прийнявся до роботи.