Величезні млини з верткими крилами розкидано по всій країні; здається, немов ту країну вкрила сила-силенна морських птахів. Скрізь красують дивовижні дерева, химерно попідстригані, із стовбурами, пофарбованими у яскраво-білий, жовтий або червоний колір. Коней часто запрягають по три в ряд. Чоловіки, жінки та діти ходять, цокаючи своїми дерев’яними черевиками без п’яток; селянські дівчата, що не мають кавалерів, наймають їх собі за гроші, і ті проводжають їх на «керміс»[3]; а подружжя залюбки запрягаються пліч-о-пліч у свої паксгюйти і тягнуть їх самі на ринок, ідучи берегом каналу.
Друга особливість Голландії — це дюни, чи то піщані горби їх дуже багато в деяких місцях узбережжя. За давніх часів, перш ніж оті дюни засіяно цупкою осокою та іншими рослинами, щоб не дати їм обсуватися, вони насилали люті піщані бурі, що носилися по цілій країні. Таким чином, до всіх інших дивниць слід додати ще й те, що голландським фермерам часом доводиться розкопувати земну поверхню, щоб докопатися до родючого грунту, а у вітряні дні піщані зливи часто-густо падають на лани, які не висихають навіть після цілого тижня ясної, сонячної години.
Мало не єдина знайома річ, що з нею ми, американці, можемо зустрітися в Голландії, це — дуже популярна там жниварська пісня, проте жодний мовознавець у світі не зміг би її перекласти. Отже, заплющмо очі та послухаймо мелодії, що я подаю її вам до уваги, — чи не відгадаєте?
З другого боку, багато які з дивовижних звичаїв Голландії тільки зайвий раз свідчать про ощадливість та завзяту працьовитість її народу. В цілому світі немає розкішнішого, дбайливіше обробленого садка, ніж оця, багата на вологу маленька країна. Немає мужнішого, героїчнішого народу, ніж її спокійна, пасивна на вигляд людність. Мало які народи могли б змагатися з голландцями в царині важливих відкриттів та винаходів; ніхто не переважив їх щодо торгівлі, мореплавства, освіти та науки, — ніхто не показав таких шляхетних прикладів заохочування до просвіти та громадської добродійності; і жодна країна, як порівняти до розмірів її території, не витратила стільки коштів, величезних зусиль та праці на громадські роботи.
Голландія вписала чимало імен шляхетних та уславлених чоловіків і жінок у свій блискучий літопис; вона вписала в нього багато величних історичних прикладів наполегливості, опору й звитяги; вона може пишатися своїми перемогами, віротерпимістю, освіченою заповзятливістю, своїм мистецтвом, музикою та літературою. її вірно названо — «бойовище Європи», і так само вірно можна вважати її за всесвітній притулок, пригноблені-бо всіх націй знаходять тут захисток і допомогу.
Хай ми, американці, беручи часом голландців на сміх (хоч і багато хто з нас є гомеопатичний препарат голландської породи), називаємо їх бобрами в подобі людській, запевняючи, що їхня країна одної гарної днини запливе кудись ген-ген у море в час відпливу, але разом з тим ми пишаємося ними, добре знаючи, що вони явили себе героями і що країна їхня, звичайно, не запливе нікуди, допоки залишиться в ній бодай хоч один голландець, щоб затримати її власними руками.
Кажуть, що в Голландії мало не десять тисяч великих вітряків, котрі мають крила від вісімдесятьох до ста двадцяти футів завдовжки. Вони пиляють ліс, б’ють коноплю, мелють зерно та виконують багато іншої роботи; але головне їхнє призначення — це помпувати воду з низовин у канали та оберігати країну від внутрішнього водопілля, яке часто загрожує Голландії. Кажуть, що утримання їх стає державі мало не в десять мільйонів доларів на рік. Великі вітряки дуже потужні. їхні величезні круглі вежі, які часом домінують над фабричними будівлями, мають на вершині своїй ще одну меншу, гостроверху вежу, що її покрівля схожа на ковпак. Цю горішню вежу коло підмурівка оточено балконом, а над ним витикається вісь, що її крутять чотири величезні крила із драбинами, прикріпленими до тильного боку.
Багато які з тих вітряків — досить примітивні споруди, що вельми потребують сучасних удосконалень; але серед нових вітряків є пречудові. їх сконструйовано так, що завдяки одному дотепному пристрою вони самі підставляють свої віяла (тобто — крила) вітрові саме під таким кутом, щоб вони могли працювати з потрібною потужністю. Інакшими словами, мельник може спокійнісінько покластися спати і бути певним того, що його млин сам стежитиме за вітром і використає його цілком і повністю так, як слід. Якщо в повітрі є бодай хоч малесенька течія, то кожне крило стане так, щоб піймати найлегший її подих; але хай тільки повіє буревій — крила вмить зщуляться від його дотику, як зщулюється листя величезної мімози, і дозволять йому вертіти їх лише з половинною силою.