Чернівецькі газети, дбайливо доглянуті військовою цензурою комендатури 8-ї дивізії, писали як на теми великої політики, так і різної «заморської» екзотики. Ось чим зацікавлював читача україномовний «Час»:
Дня 16-го ц м. прилетів Гітлер літаком з Мінхену до Берліну. Його привітали на летовищу Темпелгоф маршал Ґерінґ і мін. пропаганди Ґебелс, націонал-соціялістичні формації і нарід. Маршал Ґерінґ передав Гітлерови повновласть, яку держав від фірера при його від’їзді до Австрії. Ґебелс подякував Гітлерови від імени всіх німців за злуку. По цих церемоніях подався Гітлер до свого бюра.
З Москви повідомляють урядово, що там вже розстріляно всіх 18-ох на смерть засуджених троцькістів (Ягода, Бухарін, Риков і тов.).
Незабаром можна сподіватися другого великого процесу проти вищих офіцерів червоної армії.
Війська генерала Франка посуваються постійно вперед. Після останніх вісток націоналісти мали б уже переступити ріку Ґвадалахара і зайняти декілька місцевостей на її лівому березі.
Побідний наступ націоналістів в Еспанії викликав велике занепокоєння у французьких кругах. Деякі французькі часописи («Журналь») стверджують вже тепер, що положення еспанських республіканців безнадійне і що вже незабаром можна сподіватися упадку республіканського правительства в Еспанії.
У громаді Няґра Сарулуй коло Ватра Дорней відбулася цими днями така любовна історія: син шкільного директора Кампіняну стояв у любовних зносинах з жінкою одного тамтешнього купця. В селі зачали говорити про ці зносини й тому зірвала жінка з молодим Кампіняном. Нещасливо залюблений пішов до своєї колишньої любки і, застріливши її, поповнив самогубство. Застрілена жінка була матір’ю 7-ох дітей.
На весільних бенкетах бедуїнів подають гостям ориґінальну страву. А саме на стіл подають печеного верблюда. А в тому верблюді є два печені барани. У кожному з баранів знаходять гості кілька штук птиці, а в кожній курці чи качці знаходять відповідну кількість риби. Знову ж виповнені всередині смаженими яйцями.
Таким чином одна страва творить цілий весільний бенкет і тою стравою заспокоюють весільні гості свій голод два або три дні.
Новий румунський режим на додачу до фактичного стану, формально відмовившись від демократичних порядків, першим чином узявся за національні меншини. Погано стало українцям, але не гірше, ніж євреям. Влада все більше орієнтувалася на Третій Райх і перебирала від Гітлерової держави, що лише могло бути найгіршого. Зокрема — люту ксенофобію, шовінізм і антисемітизм на державному рівні. Між різними політичними силами Румунії постійно точилася безкомпромісна боротьба, але коли доходило до ставлення до українців, циганів, мадярів і євреїв, усі румунські політики виявляли монолітну у своїй ненависті одностайність. Але якщо признаватися українцем чи мадяром в Румунії було дискомфортно, то бути євреєм — просто небезпечно. Король Кароль II в інтерв’ю редактору європейського сектора американської аґенції «Асошіейтед Прес» Алану Штайнкопфу зізнався, що «так, ми маємо жидівське питання і мусимо з ним боротися, але тепер ще не знаємо, як маємо його розв’язати. Ми б почувалися облегшеними, якби жиди, що живуть у Романії, добровільно вимандрували в Африку або на Мадаґаскар».
А румунський державний міністр А. Куза пішов ще далі. Він заявив представникови одного німецького часопису, що незабаром буде скликано Протисемітський світовий конґрес. Мали б узяти у тім конґресі участь такі держави, як Німеччина, Італія, Румунія, Польща, Угорщина і націоналістична Еспанія. Йшлося про «вироблення спільного рішення щодо жидівського питання».
Але на той час ще сяк-так функціонувала Ліґа Націй, учасницею якої ще, на відміну від Німеччини та Італії, залишалася Румунія, тож одним махом вирішити питання національних меншин, у тому числі «жидівське», було якось не з руки. Світова громадська думка як-не-як! Тим більше, що євреї з Союзу Ізраелітів, Союзу єврейських організацій у Франції та Єврейського закордонного комітету засипали Ліґу Націй скаргами на уряд Румунії за переслідування євреїв. Румунське міністерство закордонних справ як могло відгавкувалося, але уряд змушений був до часу відкласти «остаточне вирішення жидівського питання».