8. Неможливо перетворити емоційний, вразливий і відважний процес на легку, універсальну формулу для всіх і кожного. Насправді я вважаю, що спроба продати людям легке рішення для позбавлення від болю — це найгірша з усіх згубних отрут. Ця книжка не пропонує рішення, рецепту або покрокової інструкції. Вона знайомить з теорією, побудованою на обґрунтованих даних, які пояснюють основні моменти соціального процесу, що його досвідчують чоловіки і жінки, працюючи над підйомом після падіння. Це дорожня карта, яка допомагає орієнтуватися в найбільш значущих моделях і темах, виявлених під час дослідження. З розповідей інших людей і зі свого власного досвіду я дізналася, що цей процес може тривати двадцять хвилин або й двадцять років. Я бачила людей, які застрягали, розбивали табір і залишалися на одному місці впродовж десяти років. Хоча цей процес, здавалося б, має кілька моделей, формули або суто лінійного підходу до нього не існує. Це маятниковий, циклічний та інтуїтивний процес, який набуває різних форм для різних людей. Не завжди можливо виявити зв’язок між зусиллями й отриманим результатом. Ви не можете розіграти його по нотах чи вдосконалити так, щоб він став простим і швидким. Здебільшого вам необхідно просто намацати свій власний шлях. Внесок, який я сподіваюся зробити, полягає у формулюванні понять процесу, усвідомленні деяких явищ, з якими, можливо, нам доведеться зіткнутися, якщо ми хочемо стати сильнішими, і просто розповісти людям, що вони не самотні.
9. Сміливість заразлива. Підйом після падіння змінює не лише вас, але й людей навколо. Стати свідком людської здатності змінюватися завдяки вразливості, сміливості й стійкості — це або заклик до ще більш надзвичайної відваги, або болісне віддзеркалення власних переживань для тих, хто застряг після падіння, не в змозі визнати поразку. Ваш досвід може суттєво вплинути на людей навколо, свідомі ви того чи ні. Чернець-францисканець Річард Рор пише: «Після будь-якого справжнього досвіду ініціації розумієте, що ви є частиною набагато більшого цілого. Життя — це не те, що буде надалі, ви і є самим життям»9.
10. Підйом після падіння — це духовна практика. Щоб підвестися на ноги після падіння, не треба бути знавцем релігії, теології або філософських доктрин. Однак усі без винятку концепції духовності несуть украй важливий компонент стійкості і подолання труднощів. Я створила визначення духовності, спираючись на дані, зібрані впродовж останніх десяти років: «Духовність — це визнання і возвеличення того, що усі ми нерозривно пов’язані одне з одним силою більшою, ніж ми самі, і що наш зв’язок із цією силою і один з одним ґрунтується на любові і почутті відданості іншим. Практика духовності приносить в наше життя відчуття перспективи, сенсовність і мету». Хтось називає цю силу, більшу за нас, Богом. Дехто — ні. Дехто плекає свою духовність у церквах, синагогах, мечетях або інших культових спорудах, у той час як інші знаходять благодать у самотності, під час медитації або в природі. Я, наприклад, належу до тих багатьох, хто вірить, що риболовля — це храм, а один з моїх найближчих друзів вважає пірнання з аквалангом священним досвідом. Виявляється, наше розуміння духовності різниться так, як різняться самі люди. Коли наші наміри й вчинки скеровані духовністю — нашою вірою у взаємозв’язок і любов, то будь-який повсякденний досвід може стати духовною практикою. Ми можемо перетворити на духовну практику освіту, керівництво і виховання дітей. Прохання про допомогу й отримання її може також стати духовною практикою. Розповіді і творчість можуть стати духовними практиками, тому що розвивають усвідомлення. Оскільки всі ці дії можуть стати духовною практикою, процес підйому після падіння також має стати духовною практикою. Підйом вимагає фундаментальної віри у взаємозв’язки між людьми і боротьби за бачення перспективи, сенсу і мети. Нещодавно в Instagram Елізабет Ґілберт мені трапився вислів — гадаю, він досконало підсумовує сказане: «Благоговіння приведе вас туди, куди не зможе допровадити метушня».