Дар’я Валентинівна страшенно здивована та зацікавлена. Вона щось шепоче. Світлана Борисівна розуміюче киває.
Світлана Борисівна. (Перевіряє транзистор) Велику суму в лотерею, значить, виграла... Можна було здогадатися.
Світлана Борисівна вмикає відремонтований телевізор і в кадрі Марина Олексіївна бере інтерв’ю у Н, котра внизу підписана як «Надєжда Бабкіна».
Марина Олексіївна. Поділіться з нами своїми творчими планами!
Н. Ви знаєте, творчість — це така річ непередбачувана. Все одно що гра у лотерею. Можеш мільйон витягнути, можеш — пусто, а можеш усе життя по дрібняку вигравати. Але якщо зовсім не грати, то й результатів чекати не варто. Тому азартні ігри у всіх їх різновидах — від карт до кохання та творчості — це моя пристрасть! Чого й вам бажаю.
У наступній сцені Мар’я Петрівна телефонує Валентині Павлівні.
Мар’я Петрівна. Валентина Павлівна, алло! Чогось я вас поганенько чую. Ви, кажуть, у лотерею виграли? (Пауза). І багато? (Пауза). А кажуть, що багато! (Пауза). Ну, це для кого як. Комусь і стільки багато. Так ви тепер не запишаєтеся? Чай до мене прийдете пити? Ну, приходьте сьогодні ввечері.
Мар’я Петрівна та Валентина Павлівна п’ють чай.
Валентина Павлівна. Я гадала, що у моєму житті вже сталися всі найбільш важливі події, але, виявляється, що ні. Я навіть стала чекати якихось змін на краще.
Мар’я Петрівна. Та про що ви кажете?!
Валентина Павлівна. Але ж ми не можемо нічого передбачити. Це ж усе випадковість! Раптом завтра у лотерею виграєте ви? І значно більшу суму! Що ви будете робити з грішми? Зміни можуть бути різними, але змін на краще, погодьтеся, чекати приємніше.
Валентина Павлівна йде пустельною місцевістю. Її голос звучить за кадром
Валентина Павлівна. Земную жизнь прайдя да палавіни, я ачутілась в сумрачнам лісу. Земную жизнь прайдя уж да вершини, я із лісу вишла... із лісу вишла... щось тут зовсім не клеїться. Тут треба про несподіванки згадати. Уявіть собі: йдете ви, йдете полем, і раптом з-за рогу виїжджає танк! Це в анекдоті смішно, а в житті ні.
Мар’я Петрівна. Я не вірю у несподіванки. Вірю лише у непояснимі наукою істоти та події. Ось погляньте! Що це, по-вашому, таке?
Мар’я Петрівна розкриває багато шкатулок; сумочок, шухлядок та козубочків і нарешті, дістає звідти фотографію молодої дівчини.
Валентина Павлівна. Це або фотомонтаж, або... (на її обличчі страх).
Мар’я Петрівна. Ось і я теж спочатку злякалася. А потім задумалася. Звідки могла взятися така істота? Це що — невідома зоології тварина? Чи, може, якась нова раса? Воно ж схоже на людину!
Валентина Павлівна. Ні. Це людина. Але якась дуже дивна. Я таких ще ніде не бачила. Ви цю фотографію комусь іще, крім мене, показували?
Фотографію молодої дівчини роздивляються Дар’я Никанорівна та Світлана Борисівна.
Дар’я Никанорівна. А я гадаю, що це мавпочка. Самочка шимпанзе.
Світлана Борисівна. Та облиште ви, Дар’є Никанорівно, «мавпочка»! Це інопланетянка! Ви бачили людей з іншої планети? От, знайомтеся тепер!
Декілька невідомих стареньких передають фотографію молодої дівчини з рук у руки, дивляться та сильно дивуються. Деякі хапаються за голову, качають нею. Висловлюють надзвичайне здивування.
Марина Олексіївна. Науці добре відомі схожі випадки. Це хвороба, яка супроводжується різким схудненням та розгладжуванням природних складок на шкірі. Волосся на голові при цьому чорніє та густішає. Часто без будь-яких підстав збільшуються груди. Назви для цієї хвороби поки не придумано, але кращі голови медицини б’ються над загадкою її лікування. Вона пов’язана з часом. Час усередині людини раптово розривається та починає рухатись у хибному напрямку. Може це інфаркт часу?
Валентина Павлівна йде пустельною місцевістю. Голоси за кадром повторюють фразу: «інфаркт часу».
03.01.08