Такі розмови призводять до того, що навколо Дніпрельстану утворюється неприємна атмосфера спліток. Ми добре розкусили цю публіку, і всі ці розмови не зіпсували нам настрою, не зменшили нашого вражіння від великих радянських будов.
Робітникам Дніпрельстану потрібна хороша преса, їм потрібна книжка і культурна розвага.
Письменникам слід не сваритись, а працювати так, як працюють на Дніпрельстані. Курбасові слід дати кілька гастролів у театрі, що будується над Кичкасом.*
Тоді, може, й специ довідаються, що українців не привезено з Галичини, а малпу вигадали не німці.
А селянство й робітництво, що напружено б'ється з природою, що провадить регулярну жорстоку війну з нею, мусить мати культурний відпочинок та культурну розвагу.
Запоріжжя, Нікопіль, Херсон, лимани і Чорне море...
Рівні береги, широкий Дніпро... Старий Дніпро останні роки котить свої повиті розвінчаною романтикою хвилі.
Перед порогами у Дніпропетровську, недалеко берега, є надзвичайно цікавий будинок, що саме тепер ремонтується. Це — колишнє купецьке зібрання (тепер буде робітничим клубом, звичайно). Ми не пам'ятаємо імени архитектора цього будинку, але ж його твір — це геніяльна сатира на тих, для кого він будував.
Величезний, трохи присадкуватий, будинок зовні суворо витриманий в стилі... банківського бюрка. Так-так — бюрка, не більше. Знаєте, такого американського, що коло нього людина мимоволі здається лише придатком до рахівничої машини.
Вікна будинку великі, але ж вузесенькі. Це не вікна. Це величезні щілини, що крізь них визирає хижо на всі боки потвора-павук капіталізму, добре захищений бетонними мурами від нападу.
Байдуже. Не допомогли бетонні мури. Робітничі хвилі, ніби сміючися й жартуючи, обертають страхіття-будинок, цей пам'ятник капіталізму на Вкраїні, у свій культосередок.
Робітничі хвилі, по той бік порогів, гарячково б'ються у вирі праці перед підніжжям велетенського пам'ятника майбутнього вільного життя всіх трудящих...
Вже опускаються в хвилі старого Дніпра перші ряжі (клітини з камінням), закладаючи першу «перемичку». З нею рівнобіжно буде друга. Тоді між ними візьмуть Дніпрові хвилі та й вичерпають без ніякої пошани до їхнього славетного минулого. І тоді на сухому дні супроти Хортиці (що то вона бачила) — та й збудують бетонний мур. Ото й буде гатка...
Тоді, поволі, підуть хвилі Дніпрові все вище, все вище, — ніби в останній бій...
Та де там — годі!.. Для них уже будуть готові шлюзи...
Темної бурхливої ночи виніс нас пароплав, гойдаючи на хвилях, з лиману в море.
Прощай, старий Дніпре! На той рік, на провесні, прокинешся вже молодим Дніпром. Дніпром електричної енергії майбутнього, широкого й вільного, як це бурхливе море...
Примітки
Текст Дмитра Бузька і Ґео Шкурупія «Старим Дніпром в останній раз» представлено тут за публікацією в харківському часописі «Нова ґенерація» № 1, 1927. Збережено правопис тієї публікації, котрий дещо відрізняється від сучасного. Примітки додані у 2017 році.
В осередку вандеї — Слово «вандея» є синонімом слова «контрреволюція». Походить від назви департаменту Вандея на заході Франції, де у 1793-1796 роках відбувався заколот проти Великої Французької революції.
... режисер Анощенко в «Трипільській трагедії»... — Ігровий кінофільм «Трипільська трагедія» про загибель загону комсомольців під час громадянської війни на Україні був знятий українським кінорежисером Олександром Анощенком у 1926 році.
Отам якраз загинув пароплав «Гоголь». А ондечки скеля, що з неї жбурляли комсомольців у вир... — 27 червня 1919 року з Трипілля вирушив пароплав «Гоголь» з десантом у 400 чоловік червоноармійської піхоти і кінноти, котрі мали придушити антирадянське повстання селян, але пароплав був захоплений повстанцями. А 3 липня того ж року повстанці під командуванням отамана Зеленого (справжнє ім’я Данило Ількович Терпило, 1886-1919 рр.) захопили червоноармійців у полон; рядових і безпартійних відпустили, а командирів і комсомольців скинули зі скелі у Дніпро.
... згадали Косинчину вигадку... — Григорій Косинка (справжнє ім’я Григорій Михайлович Стрілець, 1899-1934 рр.) — український письменник-новеліст, перекладач доби «Розстріляного відродження». Жертва сталінських репресій.
... типу плужан... — «Плужанин» — літературно-художній, критичний місячник. Виходив у Харкові протягом 1925-1927 років за редакцією Сергія Пилипенка, Івана Сенченка, Андрія Головка, Андрія Паніва. У часописі представлено широке коло авторів, переважно «плужан», чия творчість пов'язана з життям села: Андрія Головка, Івана Сенченка, Сави Божка, Олександра Копиленка, А. Лісового та інших. У часи літературної дискусії 1925-1928 «Плужанин» в особі Сергія Пилипенка виступав як один із основних опонентів Миколи Хвильового, захищаючи «партійні позиції» в галузі літератури і мистецтва.