- Ой отче Харитоне! - зашипів і захрипів Млинковський, зирнувши скоса на графин. - Коли б ви знали, що доктор оце послав мене на села не дурнички, а на свіже повітря - лічитись, і заборонив мені пити горілку…
- Може, наливочки, вишнівочки або тернівочки, - промовила Онисія Степанівна солодким голосом, хоч в думці проклинала старого крючка.
- Не можна, паніматко, ні вишнівки, ні тернівки. Доктор казав, що слив'янка помічна для грудей, і звелів мені лічити груди слив'янкою. У вас у садку слив, як хмелю; певно, є й слив'янка. Чи не можна б пляшку-другу слив'янки? - говорив Млинковський, порядкуючи неначе в трактирі.
"І як він в гаспида знає, що в мене в льоху стоїть барило слив'янки! Неначе вже туди лазив", - думала Онися. - Добре! Добре; є й слив'янка. Біжи, Надезю, та наточи.
- Та беріть здорову яндолу або макітру; коли вже лічитись, то лічитись, а не паскудитись, - гукнув Млинковський.
- А самовар буде швидко? Скажіть, паніматко, щоб дівка поставила самовар! Ми звикли в городах в цей час пити чай.
- Добре, добре! Зараз і самовар буде. Біжи, Палазю, та скажи наймичці, щоб наставила самовар, - сказала Онися.
- У вас на селах самовар наставляють тільки для гостей, а у нас в городі чай п'ють рано й вечір, - говорив Млинковський цивілізаторським тоном.
- Встанемо вранці, продеремо очі, та зараз за самовар. Завтра раненько, паніматко, попоштуйте мене й моїх дочок чайком.
- Добре, наставимо самовар і завтра вранці, - сказала Онися.
Одіславши віз, навантажений з горою мішками, отець Харитін вернувсь у хату. Погонич, попасши коні, рушив з двору. Онися вгляділа в вікно, що коні рушили з двору, й трохи не зомліла; вона догадалась, що Млинковський привіз до неї дочок на прохарчування, певно, на довгий час.
- А що, панотче, час по чарці, але тільки по одній, - сказав Млинковський.
- А чом не по дві або й по три? - сказав отець Харитін.
- Лічусь, панотче: більше чарки не можна, - груди болять чогось.
- Чим же ви лічитесь? - спитав отець Харитін.
- Слив'янкою ж, панотче, як я вам казав. Ото добре, що у вас є слив'янка. Оце їжджу по батюшках та лічусь, знаю, що в матушок стоять барила з слив'янкою в льохах, - давай, думаю, поїду та повидираю мед з бджіл, - зашипів Млинковський.
Панни подали чай. Млинковський не втерпів: налив і випив чарку, заткнув графин затичкою й попросив винести цю спокусу з хати. Подали бутель слив'янки. Млинковський налив здоровий стакан і вихилив до дна, потім налив другий стакан і поставив перед собою.
- Чи це в вас, панотче, тільки дві хатини, як дві клітки? - спитав Млинковський й заглянув в кімнату.
- Є ще й третя, - недавно перегородив здорові старинні сіни стіною й зробив кімнату для дочок, - сказав отець Харитін.
Млинковський пішов оглядати кімнату й ліжка. Він розміркував, скільки дочок накинути батюшці на прохарчування. Вийшло, що можна накинуть тільки дві, бо двом останнім не було де спати.
- Та й добра ж у вас слив'янка! Така смачна, що я, мабуть, не швидко оце вирвусь з вашої хати, - сказав Млинковський, хилячи наливку та прицмакуючи.
- Пийте на здоров'ячко та очунюйте, - тихо обізвався отець Харитін.
"Коли б була знала таке лихо, була б накидала полиню в барило, - подумала Онися. - Видудлить оцей циган усе барило".
- Коли ви обідаєте? - спитав Млинковський в отця Харитона.
- Та вже ж не проти ночі, а вранці, по-сільській, - сказала Онися.
- По-сільській, як надворі світає. А в нас в городі тоді ще сплять, а обідають аж опівдні, а вранці тільки чай п'ють та снідають, - натякав Млинковський так, що аж пальці було знать. - Ми звикли спати довго, а обідати в ваш полудень.
Панни познайомились і завели веселу розмову; бренькали на гітарі, а потім пішли танцювати, показуючи, як вчила їх мадам. Млинковський видудлив за вечір сливе цілу макітру слив'янки.
- Ну, та й добра ж у вас слив'янка, - говорив Млинковський, цмокаючи губами.
- Чи хоч трохи вам полегшало, Крискенте Харлампійовичу? - спитав батюшка.
- Ого, ще й яка полегкість! Так неначе хто помазав медом по грудях та по животі. Чи не можна, паніматко, наточити ще макітерку на ніч? - просив столоначальник шипучим голосом. - В мене вночі спадає смага на рот та на губи, - треба промочувати.