7
Муже обачний,
у гості як прийдеш,
тихо балакай,
вухами слухай,
очима дивись;
так робить всяк мудрий.
8
Той є щасливим,
хто здибати зміг
хвалу і пошану;
добру пораду
нелегко знайти
в грудях у інших[53].
9
Той є щасливим,
хто має собі
шану і мудрість;
пораду погану
муж часто знайде
в грудях у інших.
10
Ліпший тягар
чоловіку в дорозі —
це розум великий;
він кращий за скарб
у незнанім краю;
то бідних багатство.
11
Ліпший тягар
чоловіку в дорозі —
це розум великий;
кепський в дорогу
зробиш запас,
як пива нап'єшся.
12
Такого добра,
як люди гадають,
від пива не буде;
бо що більше п'єш,
то менше твій розум
належить тобі.
13
Чапля безпам'ятства
лине над світом,
розум краде у людей;
птаха отого крильми
зв'язаний був я
у домі Ґуннльод[54].
14
П'яний я був,
пива напився
у мудрого Ф'ялара;
те в пиві найкраще,
що хміль як піде,
повертається тяма.
15
Обачним і скромним
хай буде у князя нащадок,
і в січі відважним;
Веселий і радісний
буде хай кожен
до смертного ложа.
16
Дурня надія
смерти зректися,
уникнувши битви;
та старість настане,
не знайде ніхто
од неї прихистку.
17
Лупає дурень очима,
прийшовши до рідних,
мовчить чи балака;
та варто йому
зробити ковток, —
спливе його дурість.
18
Лиш той є розумним,
хто їздив далеко
у різні краї,
досвід його
часто підкаже,
що інший замислив.
19
Чарку тримаючи, муже,
пий медовуху, та в міру,
мову веди як годиться,
буде не дивно
ані для кого,
як спать рано підеш.
20
Жадібний муж,
не маючи тями,
жере собі до загину;
часто сміються
з пуза дурного,
як прийде до мудрих.
21
Знає худоба,
що скоро вже треба
іти з пасовиська;
а муж нерозумний
спинитись не може,
живіт напихає.
22
Муж нещасливий
і кепської вдачі
кепкує з усього;
знати не може,
хоча знати мав би,
що й сам не без вади.
23
Муж маломудрий
сидить цілу ніч,
роздумує думи;
стомиться він,
як ранок настане,
і вся з того користь.
24
Муж нерозумний
щирість помітить
у посмішці друга.
Де йому знати,
що з нього кепкують,
як з мудрими сяде!
25
Муж нерозумний
щирість помітить
у посмішці друга;
та знайде він,
прийшовши на тінґ,
прихильників мало.
26
Муж маломудрий
гадає — все знає,
як в хаті сидить;
путнього зможе
мало сказати,
коли запитають.
27
Муж нерозумний,
як прийде у гості,
хай краще мовчить;
ніхто не помітить,
як мало він знає,
коли небагато і скаже;
та муж нетямущий
знати не може,
що бовкає він забагато.
28
Мудрим вважають
того, хто спитає
і сам розповість,
жоден сховати
не зможе з людей,
що трапив собі на шляху.
29
Хто багато балака,
не може змовчати,
той бовкне дурницю;
хто прудко вертить
язиком без упину,
часто поплатиться важко.
30
Поглядів зверхніх
на інших не кидай,
в гості прийшовши;
мудрим ся дуже хтось має,
поки його не питають,
і весело далі святкує.
31
Мудрим ся має,
хто з хати чкурнув,
образивши гостя;
не знає дотепник,
що жартом своїм
гнів набалакав на себе.
32
Люди частенько
ґречними є навзаєм,
аж посваряться раптом,
чвари старі
ладні згадати,
перечить гість гостю.
33
Рано поснідай,
та в гості зібравшись,
добре поїж.
Сидить і сопе
той, хто голодний,
і зможе промовити мало.
34
Звивистий шлях
до кепського друга,
хоч хата його недалеко,
до доброго друга
дорога проста,
хоч і неблизько живе.
35
Гість, як прийшов,
сидіти не має
задовго в господі;
збридне і друг,
як мешкає довго
в хаті чужій.
36
Дім — це чудово,
хоча б і малий,
та ти в ньому ґазда;
хоч дві лиш кози
і дах із лози, —
ліпше це, ніж просити.
37
Дім — це чудово,
хоча б і малий,
та ти в ньому ґазда;
серце кривавить
у того, хто харч
має просити.
38
Мужу не гідно
зброю забути,
в мандри зібравшись;
бо невідомо,
коли на шляху
спис знадобиться.
39
Не знаю тих добрих
і щедрих людей,
хто дару не візьме,
чи скнари такого,
що дяки не прийме
за свій подарунок[55].
вернуться
55
Щоб зрозуміти цю строфу, треба сказати кілька слів про культуру обміну подарунками в архаїчному суспільстві, деякі риси якого простежуються і в Скандинавії доби вікінгів (а в Ісландії — й пізніше). Отримання подарунку зобов'язує віддячити за нього: подарунком рівної вартости, послугою, службою тощо. Людину, що не