40
За статками тими,
що їх нажито,
побиватись не варто;
візьме набуте все ворог,
те, що гадав дати другові,
вийде на гірше.
41
Зброю і одяг
друзям даруй,
то їх вельми потішить;
щедрий і щирий
дружбу зміцнить,
якщо буде доля ласкава.
42
Другу своєму
вірним будь другом,
даром плати за дарунок;
кпина за клину
гідна віддяка,
за зраду — обман.
43
Другу своєму
вірним будь другом,
також і друзям його;
з недругом друзів
жоден з мужів
знатись не мусить.
44
Знай же, як є в тебе друг,
якому ти віриш
й від нього добра дожидаєш,
думками ділися із ним,
дарунки роби,
часто навідуй.
45
Як маєш знайомця,
віри якому не ймеш,
та хочеш від нього добра,
красно із ним розмовляй,
мислі приховуй,
обманом за зраду плати.
46
Також із тим,
кому віри не ймеш
і маєш підозри:
мусиш всміхатись йому,
розмовляти красиво;
подібним плати за подібне.
47
Юний я був,
мандрував самотою,
шлях загубив;
скарб віднайшов,
як попутника здибав:
людям людина радіє.
48
Щедрим, відважним
ліпше живеться,
рідко вони лиха спізнають,
а муж нещасливий
жахається всього,
мов скнара від дару[56].
49
Одіж свою
дав я у полі
двом дерев'яним мужам[57];
людської подоби
це їм надало:
ганьбиться, хто голий.
50
Сохне сосна,
що росте самотою,
корою не вкрита;
так і людина
без інших людей.
Нащо їй довге життя?
51
Пломінь яскравий
палає між друзів непевних
повних п'ять днів[58],
а шостий настане,
згасне вогонь,
і дружбі кінець.
52
Великий дарунок
не завжди згодиться,
часто придбаєш за менший;
за півпаляниці
та чарку неповну
друга я здибав.
53
В малої піщинки,
у хвильки малої
і розуму мало.
Також і люди
не всі розумаки;
порівну всяких на світі.
54
Мудрим помірно
буть має муж,
мудрувати не варто;
ліпше живеться
людям таким,
що не розумні надміру.
55
Мудрим помірно
буть має муж,
мудрувати не варто;
мудрих серця
рідше радіють,
ніж у немудрих.
56
Мудрим помірно
буть має муж,
мудрувати не варто;
долю свою
наперед хто не зна,
живе безтурботно.
57
Жар від жарини
прийме вогонь
й від пломеню пломінь;
людина в людини
науки дістане,
у тиші — здуріє.
58
Рано вставай,
як хочеш забрати
в інших добро чи життя;
не матиме здобичі
лежачий вовк,
а заспаний муж — перемоги.
59
Рано вставай
і йди до роботи,
коли трударів небагато;
бариться чимало,
хто зранку проспав,
багач, хто бадьорий.
60
Дошок для даху
й доста кори
може відміряти ґазда,
і заготує,
скільки потрібно,
дров на пів року.
61
Вмитий і ситий
на тінґ вирушай,
хай би одежа негарна;
взуття і штанів
не стидається муж,
як і коня в поводу,
кращого він не дістав.
62
Голову хилить
гнівно орел
над хвилями давнього моря;
також і муж
між ворогів,
як не має підтримки.
63
Спитати і мовити
той має вміти,
хто хоче прозватися мудрим;
відати мусить
один, а не двоє,
решта узнає від трьох.
64
Силу свою
має розумний
обачно являти;
виявить він
і поміж звитяжців
за інших сильнішого.
65
...
за певні слова,
сказані мужем,
іноді важко платити.
66
Бувало, зарано
приходив я в гості
або надто пізно;
тут випили пиво,
там ще й не варили,
немилий, на кого не ждали.
67
Тут і там на гостину
запросять мене,
як м'яса не буду просити,
чи два шматки шинки
я другу віддам,
один в нього з'ївши.
68
Вогонь — це чудово
для роду людей
і сонячне світло,
здоров'я міцне,
як має людина,
й без лиха життя.
69
Той ще не зовсім нещасний,
хто має погане здоров'я;
хтось є синами щасливий,
мудрістю інший,
отарою тучною — третій,
хтось добрими справами славний
70
Краще живим
бути, ніж мертвим,
завжди живий наживеться;
я бачив: багаття
здіймалось багатому,
та був він приречений смерті.
71
Їздити верхи
може кульгавий,
пасти череду — однорукий,
стане в пригоді й сліпець,
доки не спалять,
і жодного зиску з мерця.
вернуться
57
Різьблені з дерева людські подоби. Чи то ідоли маються на увазі, чи просто опудала — важко сказати напевно.