Выбрать главу
101 Ближче до ранку я знову прийшов, вартові вже поснули; сіру я суку знайшов замість пригожої діви, до ложа прив'язану.
102 Діва вродлива часами, як викрити зможеш її, підлості має на думці. Звідав я це, коли намагався звабити жінку на втіху; отримав ганьбу від мудрої діви, а втіхи знайшов я замало.

III

103 Будь вдома веселий й з гостями привітний, і глузд бережи, май пам'ять і мовистим будь, як хочеш прозватись премудрим, добра тим дістанеш; йолопом зветься, хто мало що може сказати, то доля немудрих.
104 У давнього йотуна був я, назад повернувся: мало дістав би мовчанням; слів я чимало промовив і став переможцем у Суттунґа залах.
105 Ґуннльод мене частувала на золотому престолі, підносила меду; кепсько віддячив я згодом за це, за чемні вітання, за щиру любов.
106 Раті[71] пащека з волі моєї гризла каміння, знизу й згори йотунів стіни постали мені на погибель.
107 Добрий дарунок діставши, потішився вельми, як мудрий зуміє, бо Одрерір[72] нині забрав до давнього князя.
108 Зміг би навряд чи полишити я йотунів дім, якби не Ґуннльод, жінка пригожа, яку обіймав я.
109 Наступного дня рушили хрімтурси[73] спитати Високого в чертогу Високого. Чи Бьольверк, питали, додому вернувся, чи Суттунґ його погубив?
110 Заприсягнувся Одін на персні священнім[74]; чи можна йому довіряти? Суттунґа зрадив, викравши зілля, плакала Ґуннльод.

IV

111 Чари промовлю з чарів престолу понад Урдбрунні, зрів я у тиші, зрів я у мислях, слухав я мову людей; руни пізнав я безцінні, радились там, в оселі Високого, в палатах Високого, так я почув і скажу:
112 Поради такі, Лоддфафніре, ти нині отримай, — як добре затямиш, стане в пригоді почуте: вночі не підводься, як тільки за кимсь не слідкуєш, або перевірити треба, чи в домі немає чужих.
113 Поради такі, Лоддфафніре, ти нині отримай, — як добре затямиш, стане в пригоді почуте: відьму на ложі, ти обійнявши, не спи й вона тебе хай не голубить.
114 Так вона вчинить, що стануть нелюбі тобі тінґи та мова людська; їсти не схочеш, ані з людьми спілкуватись, сповниться смутком твій сон.
115 Поради такі, Лоддфафніре, ти нині отримай, — як добре затямиш, стане в пригоді почуте: жінку чужу ради забави не зваблюй ніколи.
116 Поради такі, Лоддфафніре, ти нині отримай, — як добре затямиш, стане в пригоді почуте: в гори чи фьорди як вирушаєш, їжі надовго візьми.
117 Поради такі, Лоддфафніре, ти нині отримай, — як добре затямиш, стане в пригоді почуте: людям недобрим жодні незгоди свої довіряти не варто, бо злії люди добром не відплатять за щирість твою.
118 Спіткало нещастя, я бачив, єдного мужа через облудне слівце жінки лихої; брехливий язик зробив його мертвим.
119 Поради такі, Лоддфафніре, ти нині отримай, — як добре затямиш, стане в пригоді почуте: знай же, як є в тебе друг, якому ти віриш, часто навідуй його, бо заростають кущами й травою високою стежки, якими не ходять.
120 Поради такі, Лоддфафніре, ти нині отримай, — як добре затямиш, стане в пригоді почуте: добра людина для довгої бесіди годна, то поміч тобі у житті.
121 Поради такі, Лоддфафніре, ти нині отримай, — як добре затямиш, стане в пригоді почуте: дружбу міцну ніколи в житті розривати не квапся; серце скорбота поглине, як щиро не зможеш ні з ким розмовляти.
122 Поради такі, Лоддфафніре, ти нині отримай, — як добре затямиш, стане в пригоді почуте: жодних розмов вести не варто з дурком безголовим,
123 бо кепська людина завжди забуде відплатити за добре, а гарна людина добро пам'ятає, відплатить пошаною.
124 Людині близькій можеш довірити всі думи свої; це завжди краще, ніж недомовки; другові всяке кажи.
125 Поради такі, Лоддфафніре, ти нині отримай, — як добре затямиш, стане в пригоді почуте: трьох навіть слів пошкодуй для мужа лихого, часто на краще уникнути бійки на стежці вузькій.
вернуться

71

Раті (Rati) — власне ім'я знаряддя, чогось на кшталт свердла чи коловороту.

вернуться

72

Одрерір (Óðrerir) — «той, що рухає дух», тобто мед поезії, а також один з трьох глеків, у якому це зілля зберігалося у Суттунґа.

вернуться

73

Хрімтурси (hrimpursar) — «інисті турси», те саме, що велети, йотуни, тролі.

вернуться

74

Священний перстень (власне, радше браслет, а не перстень як такий), на якому приносили клятви, зберігався у язичницькому храмі. Перстень був символом влади в усіх германських народів.