Коментар перекладача
Увазі читачів/-чок пропоную статтю про те, чи можна дозволяти секс із дітьми. Стаття написана британським сексуальним революціонером Томом-Віктором О'Керроллом (1945 р.н.), котрий останні півстоліття бореться за права педофілів.
Це пояснює звернення автора до питань, які нормальній людині можуть здаватися надуманими, відірваними від потреб повсякдення, тому вимагають іще додаткових пояснень з боку перекладача.
До прикладу, навіщо прискіпуватися до непослідовних філософів, які засуджують вчинок, скоєний в статевому житті, проте не засуджують його, коли скоєний поза статевим життям?
Пояснюю на прикладах.
У 2019 р., в розпал кампанії за реєстрування-кастрування педофілів Заступник Голови Нацполіції України пишався, що у вінницькому сізо правоохорнці зорганізували лінчування 59-річного за мацання семирічної, набрехав, ніби від мацання в дівчини шла кров.
Але наступного року в селі Соболівки Вінницької обл. матір п'ятирічного сина била-била за обідрані шпалери, та й забила до смерті — проте ніхто в сізо її не лінчував, ніхто не запроваджує хімічне кастрування всіх матерів, ніхто не розлучає всіх дітей з їхніми матерями заради дітей.
Дивно, що педофілам дітей пестити не можна, а матерям бити дітей можна.
В Українському радіо закликають вчити малолітніх не дозволяти до себе торкатися незнайомцям — а коли дитину перевдягають, миють, годують груддю вдома, ніколи батьки не замислюються, чи хоче дитина, щоб її мацала матір!
Проти зрівняння малолітніх у правах з дорослими ООН висловлює побоювання, що забезпечити право дитини на особисте життя значить дитину зробити беззахисною перед маніпулюваннями з боку розбещувачів, — але що дітьми маніпулюють освітяни та батьки, чомусь не обурюється ніхто!
Узагальнити ці приклади можна так, ніби вбивати, обдурювати, мацати і т.д. заради сексу погано — заради інших цілей (правопорядку, батьківського контролю, тощо) припустимо.
В даному тексті розглядається питання, чи насправді вчинок, скоєний задля сексу, гірший за такий самий вчинок, скоєний задля чогось іншого.
Окрім цього, решту питань О'Керролл добре роз'яснить сам.
Вступ
Філософи з'ясували, що статеві контакти дітей з дорослими, за умови, що дитина цього хоче та не зазнає шкоди (в т.ч. від перебування під антипедофільною забороною) чи екслупатації, припустимі з точки зору що Кантової (деонтологічної), що утилітарної (консеквенціональної).
Тому філософам доводиться заперечувати статеві контакти дітей з дорослими на підставі недоброчесности; ніби статеві питання треба судити не так, як інші будь-які питання; ніби слід за Аристотелем необхідно триматися за те, щО вважається (не)нормальним, на «думки загальноприйнятні чи підтримувані більшістю, чи розумними людьми одноголосно чи переважно, чи людьми видатними, з незаперечною репутацією.»
Тож я заперечу, ніби статеві питання слід оцінювати окремо від нестатевих, ніби (не)доброчесність щось означає, ніби статеві контакти з дітьми не вписуються в доброчесний ідеал.
Дітьми називатиму переважно тих, що не досягли статевої зрілості, допубертатних.
Винятковість статевих питань
З посиланнями на Аристотеля, статеві контакти з дітьми свідчать про людину погане, заважають ентелегії статевого життя й ентелегії дитячого ровзитку.
Проте яка в статевого життя етелегія, яке в нього призначення? Якщо в розмноженні, протисексуальними треба визнати гомосексуальність, контрацепцію, багато іншого. Якщо не в обмеженні гедонізмом, секспериментування чи справжня любов до когось дорослого реалізує щось більше за просто гедонізм.
Ідея, ніби статеві питання різні люди розуміють по-різному, тому не підлягають такому ж розгляду, як нестатеві, тримається на іґноруванні даних науки як придатної до вивчення статевого життя лише «нижчих тварин». Це призводить до виділення притаманного статевому життєві лише людей, до невизнання тваринницького збудження чи бажання.
Спекулятивні сексологи любов-еротику між тваринами заперечують як антропоцентризм, означає, що статеві контакти між людьми — заради розвитку, ніби «хочуть не лише тіло, а цілісність і взаємність».
Роджер-Скрутонові спекуляції щодо інтенціональності статевого потягу лише до незамінної індивідуальності не пояснюють поведінки матросів у портових містечках, яка ще не потяг, а «бажання жіноцтва, не конкретної жінки, що не має спільного зі бажанням, коли жінку віднайдено, коли став на шлях задоволення, коли намагається збудити, на ній зосередився. До того часу бажав не жінку, бажав бажати.»